Відгуки і рецензії читачів
08.04.2024
“Якщо тобі пощастило в молодості пожити в Парижі, то хоч би куди потрапив далі, решту життя він уже буде з тобою: Париж - це свято, яке завжди з тобою”.
У моєму випадку цю відому цитату варто перефразувати на щось типу: «якщо тобі пощастило прочитати в молодості цю книгу, то решту життя вона буде з тобою».
Книга не містить наскрізного сюжету чи головних героїв, окрім самого Гема. І, зрідка, на задньому фоні, – дружини й сина. На сторінках ви також зустрінете Джойса, Гертруду Стайн, Езру Паунда, Алістера Кроулі, Фіцджеральда, з його дружиною Зельдою.
«Свято...» написане на основі нотаток про його молоді паризькі роки, які Гемінґвей знайшов на схилі літ, а сама книга вийшла вже після вмерті автора. Тим не менш, вона дуже легка й елегійна. В ній багато світла, адже Париж - місто-свято, і його присутність відчувається у кожному рядку, й навіть між рядками. В кафешках, де автор писав свої ранні твори; в барах, де зустрічається із визнаними письменниками; у вуличках, де гуляв із дружиною, не маючи гроша в кишені; в квартирі Ґертруди Стайн, де знайомився з творчою богемою.
Такими книгами треба просто смакувати, не задумуючись про структурованість чи "що хотів сказати автор?". Вона про вміння просто радіти життю і насолоджуватись тим самим моментом.
Перечитування «Свята, яке завжди з тобою» - моя маленька Guilty Pleasure. Я прекрасно розумію ідилічність і часову відірваність книги від реальності, але це моя данина власній читацькій молодості, який почалася десь поміж сторінок Гемінґвеєвих творів. А прекрасне оформлення чудово це доповнює.
У моєму випадку цю відому цитату варто перефразувати на щось типу: «якщо тобі пощастило прочитати в молодості цю книгу, то решту життя вона буде з тобою».
Книга не містить наскрізного сюжету чи головних героїв, окрім самого Гема. І, зрідка, на задньому фоні, – дружини й сина. На сторінках ви також зустрінете Джойса, Гертруду Стайн, Езру Паунда, Алістера Кроулі, Фіцджеральда, з його дружиною Зельдою.
«Свято...» написане на основі нотаток про його молоді паризькі роки, які Гемінґвей знайшов на схилі літ, а сама книга вийшла вже після вмерті автора. Тим не менш, вона дуже легка й елегійна. В ній багато світла, адже Париж - місто-свято, і його присутність відчувається у кожному рядку, й навіть між рядками. В кафешках, де автор писав свої ранні твори; в барах, де зустрічається із визнаними письменниками; у вуличках, де гуляв із дружиною, не маючи гроша в кишені; в квартирі Ґертруди Стайн, де знайомився з творчою богемою.
Такими книгами треба просто смакувати, не задумуючись про структурованість чи "що хотів сказати автор?". Вона про вміння просто радіти життю і насолоджуватись тим самим моментом.
Перечитування «Свята, яке завжди з тобою» - моя маленька Guilty Pleasure. Я прекрасно розумію ідилічність і часову відірваність книги від реальності, але це моя данина власній читацькій молодості, який почалася десь поміж сторінок Гемінґвеєвих творів. А прекрасне оформлення чудово це доповнює.
10.01.2024
Завдяки Видавництву Старого Лева маємо перше українське видання цієї книжки. В оригіналі вийшла вона вперше у 1964, після смерті автора.
Основою стали записки Гема про його життя в Парижі протягом 1921-1926 років. Мемуари написані у формі легкої художньої розповіді про товариство, в якому живе автор, про перші спроби написати вартісний роман, про буденне життя та щасливі роки шлюбу.
Тут і легендарна Гертруда Стайн з її поглядами на життя. Гемінґвей описує походження терміну «втрачене поколінням», яке вперше на загал вжила саме вона. І деталі дружби з Езрою Паундом. І розповіді про Фіцджеральда з його особистими та сімейними негараздами.
Книжка залишає приємний післясмак, яскраво відчутна атмосфера тогочасного Парижу і світу, в якому жив Гем.
«-Нам завжди щастить, - сказав я, як дурень, і не постукав по дереву. А в квартирі скрізь було дерево - стукай скільки хочеш.»
Основою стали записки Гема про його життя в Парижі протягом 1921-1926 років. Мемуари написані у формі легкої художньої розповіді про товариство, в якому живе автор, про перші спроби написати вартісний роман, про буденне життя та щасливі роки шлюбу.
Тут і легендарна Гертруда Стайн з її поглядами на життя. Гемінґвей описує походження терміну «втрачене поколінням», яке вперше на загал вжила саме вона. І деталі дружби з Езрою Паундом. І розповіді про Фіцджеральда з його особистими та сімейними негараздами.
Книжка залишає приємний післясмак, яскраво відчутна атмосфера тогочасного Парижу і світу, в якому жив Гем.
«-Нам завжди щастить, - сказав я, як дурень, і не постукав по дереву. А в квартирі скрізь було дерево - стукай скільки хочеш.»
