Це дуже крутий представник сучасної, української фантастики.
Я в захваті.
Перед нами Київ майбутнього. Головний герой живе зі своєю сім`єю у захмарній висотці, яку вони собі дозволити на даний момент не можуть, бо чоловік не може знайти собі роботу після останньої місії. Оселя у них супер-високо-технологічна, а по телевізору показують прогноз погоди, разом з прогнозом людей, які загинуть сьогодні у Києві.
І от Гілель ходить по співбесідам, але його нікуди не беруть. Але одного разу роздається дзвінок від компанії, в яку він подавав заявку ще у часи своєї юності. У часи, коли він ще не відповідав за дружину та доньку. І тоді цей дзвінок був би для нього найщасливішим моментом в житті. Але тепер він не може наважитися на такий ризиковий крок. Адже його разом із сім`єю відправлять на віддалену планету для її колонізації. І ніхто не дає ніяких гарантій, чи виживуть вони.
Але фінансова ситуація, а ще сварлива дружина все таки змушують Гілеля ув`язатися у цю авантюру.
Дуже радує, коли сучасні українські автори пишуть щось таке масштабне, цікаве, продумане, непередбачуване та круте. Радує, коли ти не можеш відірватися від читання.
Текст обʼємний, тому в ньому можна виділити багато підтем. Для мене це історія про спадок. Чому так? Тому що прослідковується ідея спадку як від батьків до дітей, так і від покоління до покоління.
Також, це історія про наслідки вчинків. За сюжетом людство намагається знайти порятунок на іншій планеті. Та виявляється, що це неймовірно складна задача. Неможливо забруднювати планету і просто втекти на іншу. Неможливо втрутитись на іншу планету і думати, що можна знову втекти.
Так і в стосунках між людьми, так і в особистих вчинках. Перед головним героєм постійно постають доволі важкі моральні дилеми. Це викликає переживання і емпатію до нього.
Як я вже сказала на початку відгуку, що це психологічний трилер. І книга справді тримає в напрузі, буквально до останньої сторінки. Фінал там неоднозначний, так і проситься на продовження.
Як і інші книги Павлюка, «Танець недоумка» виглядає кінематографічно, я б справді хотіла щоб зняли фільм.
Мені сподобалось, є над чим подумати під час читання. Планую ще колись перечитати, аби звернути увагу на інші аспекти сюжету.
Гіль Гіршевич проживає у Києві в далекому майбутньому, працює космічним біологом, був учасником бойових дій у складі розвідувально-диверсійної групи на Проксимі. Такі, знаєте, за статистичним прогнозуванням, можуть створити небажані проблеми для роботодавця, як потенційно неврівноважені та нестабільні елементи команди.
А ще у Гіля генетичне захворювання, існує ризик 50/50, що він стане недоумком. Та це проявиться у вікні 35-44 років, не раніше, не пізніше. Хвороба дасть про себе знати специфічними симптомами і шляху назад не буде.
Як тут не погодитись на чудовий спосіб заробити грубі гроші швидко - поїхати у складі команди біологів для заснування колонії на новій планеті. Зі сім’ями, адже лише шлях туди складатиме 20 земних років. Та й ризик мінімальний, статистично підтверджений.
Звісно, спочатку все йде за планом. Проте ідеальний роботодавець замовчує проблеми на планеті, які ставлять під загрозу не лише успішне завершення місії, а й життя поселенців.
Чудова українська космічна фантастика. Роман великий за обсягом і дуже цікавий. Ілларіон Павлюк, як завжди, вміє тримати інтригу до кінця.