Твій охоплює 2 часові паралелі: сучасність і період 2-ї світової війни. Поєднує ці світи мелодія.
Найбільше мене вразила нитка, пов'язана з мелодією танго і реінкарнацією душі в наступному житті після прослуховування музики. Цікаво, як музика впливала на слухача, який її чув у минулому житті і дівчини, яка вчилась грати це танго
Читаючи твір я ніби прогулювалась вулицями Львова, згадувала час, коли була в місті. Мені дуже захотілось дослідити його історичну долю, адже за час свого існування місто було під владою різних імперій. Але те, що чинили більшовики в концтаборі - є піком знущань і ненависті. Цей епізод переніс мене у сучасність і відчай розривав душу.
Роман прекрасно ілюструє співжиття на одній території людей, різних за національністю, але яким комфортно проживати разом. Але тільки нацисти і більшовики не вписуються в цю ідилію через неприйняття законів співіснування і бажання підкорювати інших.
Незабаром визволителі почали визволяти львів'ян з їхніх помешкань і майна.
Декілька цитат, які мені найбільше запили в душу:
«Як не стане мене з тобою, вкриють піски тіла, стрінемось там, де маки рікою, там, де їх тінь лягла».
Я десь читав у Оскара Вайльда, що музика дарує нам наше власне минуле, про яке ми до цієї хвилини не підозрювали, змушуючи шкодувати про втрати, яких не було, і вчинки, за які ми не винні.
Роман поєднує в собі історичні, містичні та еротичні моменти. Кожен знайде тут щось своє.