Відгуки і рецензії читачів
25.04.2024
Це історія про життя політичних емігрантів, що вимушені жити в іншій країні, бо життя в своїй країні неможливе.
Це якщо загалом описати те, що відбувається в книзі.
А далі мої негативні думки.
Головний герой тут виступає таким собі утілення бога.
Він жінок «рятує», за це звісно кожна пропонує йому себе.
Він жінок оперує, але при цьому, виявивши рак матки у подруги, він вирішує не казати про це.
Бо він так вирішив. Бо він може гратися чужими життями.
Але це, загалом, книга про «хорошого» німця, який тікає з Німеччини від фашистського режиму в Париж.
І він тут, звісно, дуже страждає.
А ще тут був, звісно, персонаж з СРСР. Бо книг, де не було б руських не існує!
І що ми бачимо?
Сидить «хороший» німець і «хороший» руський, грають в шахи, і чекають поки якось там все вирішиться.
«Палітікі дагаварятся».
А ще бісить те, як тут показані жінки.
Усі жінки або проститутки, або зраджують своїм чоловікам, або інфантильні, непристосовані до життя без чоловіка кокетки.
Або ця Джоан, з якою у головного героя роман - завжди описана навʼязливою, надокучливою. А головний герой виставляється таким собі страждальцем, який змушений тягти цей хрест.
Вона йому непотрібна доки вона сама йому на шию вішається, але коли в неї зʼявляється інший - вона відразу стає такою бажаною, загадковою, цікавою.
Я в цій ситуації не стаю на бік жінки, бо гіршого жіночого персонажа я в житті не бачила.
Похмура, сумна, депресивна, меланхолійна історія, яка мені останні нервові клітини зʼїла.
Не мій автор.
Це якщо загалом описати те, що відбувається в книзі.
А далі мої негативні думки.
Головний герой тут виступає таким собі утілення бога.
Він жінок «рятує», за це звісно кожна пропонує йому себе.
Він жінок оперує, але при цьому, виявивши рак матки у подруги, він вирішує не казати про це.
Бо він так вирішив. Бо він може гратися чужими життями.
Але це, загалом, книга про «хорошого» німця, який тікає з Німеччини від фашистського режиму в Париж.
І він тут, звісно, дуже страждає.
А ще тут був, звісно, персонаж з СРСР. Бо книг, де не було б руських не існує!
І що ми бачимо?
Сидить «хороший» німець і «хороший» руський, грають в шахи, і чекають поки якось там все вирішиться.
«Палітікі дагаварятся».
А ще бісить те, як тут показані жінки.
Усі жінки або проститутки, або зраджують своїм чоловікам, або інфантильні, непристосовані до життя без чоловіка кокетки.
Або ця Джоан, з якою у головного героя роман - завжди описана навʼязливою, надокучливою. А головний герой виставляється таким собі страждальцем, який змушений тягти цей хрест.
Вона йому непотрібна доки вона сама йому на шию вішається, але коли в неї зʼявляється інший - вона відразу стає такою бажаною, загадковою, цікавою.
Я в цій ситуації не стаю на бік жінки, бо гіршого жіночого персонажа я в житті не бачила.
Похмура, сумна, депресивна, меланхолійна історія, яка мені останні нервові клітини зʼїла.
Не мій автор.
