Відгуки і рецензії читачів
01.01.2024
Роман, написаний далекого 1932 року, про непрохану жертовність, чесноти, що можуть стати недоліками, про очікування вдячності і винагороди за щось нав’язане. Про те, що достоїнства стають тягарем, якщо вони не збалансовані любов’ю та повагою саме до себе.
Люсі Мур знайшла себе у місії покращення якості життя свого чоловіка, потім і сина. Вона знає де їм вигідніше працювати, з ким товаришувати, як себе поводити. Висока мета не потребує пояснень чи дозволів. Але, на жаль, повна самовіддача душить, штовхає на протилежні вчинки, на байдужість і невдячність. Усе, що робила Люсі, окремо взяте, було доброчесним, вона ніби й не наполягала, хоча твердо трималася курсу своїх планів. Проте через невміння розуміти справжні потреби інших, та й свої, щось пішло не так.
Останнім стовпом, що тримав Люсі на плаву, стала віра. І знову крайній прояв - самозречення у далекому монастирі в іншій країні. Хоча і там є люди та правила, а спосіб самопожертви, що вимагається, може стати неприйнятним.
Кронін пише цікаво, що підкреслено вмілим перекладом. Довгий сюжет збагачений різноманітними подіями і героями. Автор сам надто не філософствує, а дозволяє читачеві самостійно обрати тему для роздумів. Книжка доступна для сприйняття, переживання з героями; читається легко та швидко.
