Відгуки і рецензії читачів
09.05.2024
Якщо ви читали вже багато Бакмана, то вам не потрібно довго пояснювати та нахвалювати книжку, достатньо просто сказати, що це чергова цікава і людяна історія цього автора - і це вже означатиме, що варто з нею познайомитись.
Якщо ж ви ще не фанат Фредріка Бакмана, добре, варто поговорити детальніше. Якщо ви вже начиталися відгуків і думаєте, що це така собі рядова історія про заручників, злочинця і слідчого, який намагається все владнати, то це геть не так. Ну, тобто в книзі справді йдеться про заручників і все оце, але не чекайте звичної історії – тут багато гумору, який часто видається абсурдним, дуже абсурдним. Тут багато нереалістичних ситуацій, письменник ніби конструює саркастичну притчу, за допомогою якої, хоче поговорити з читачем про суїцид, самотність і порозуміння (чи непорозуміння). І це в певний момент навіть стає весело, а несподівані виверти сюжету тримають і зацікавлюють. І навіть якщо ви не зустрічали саме таких диваків у житті, не бачили схожих життєвих ситуацій, йдеться про людей, їхні емоції – це близьке і зрозуміле кожному. У мене залишилось приємне враження від книжки, головне не намагатись сприймати її як реалістичний твір. Як на мене, це такий грайливий філософський експеримент, за яким цікаво спостерігати.
Якщо ж ви ще не фанат Фредріка Бакмана, добре, варто поговорити детальніше. Якщо ви вже начиталися відгуків і думаєте, що це така собі рядова історія про заручників, злочинця і слідчого, який намагається все владнати, то це геть не так. Ну, тобто в книзі справді йдеться про заручників і все оце, але не чекайте звичної історії – тут багато гумору, який часто видається абсурдним, дуже абсурдним. Тут багато нереалістичних ситуацій, письменник ніби конструює саркастичну притчу, за допомогою якої, хоче поговорити з читачем про суїцид, самотність і порозуміння (чи непорозуміння). І це в певний момент навіть стає весело, а несподівані виверти сюжету тримають і зацікавлюють. І навіть якщо ви не зустрічали саме таких диваків у житті, не бачили схожих життєвих ситуацій, йдеться про людей, їхні емоції – це близьке і зрозуміле кожному. У мене залишилось приємне враження від книжки, головне не намагатись сприймати її як реалістичний твір. Як на мене, це такий грайливий філософський експеримент, за яким цікаво спостерігати.
27.04.2024
У маленькому шведському містечку озброєний грабіжник бере в заручники 8 осіб під час показу квартири, що продається. Біля під'їзду збирається натовп: поліція готується штурмувати квартиру, репортери, які прагнуть отримати сенсацію, і прості глядачі.
Ситуація нагрівається всередині квартири та зовні - грабіжник думає здатися, оскільки його оточують лише ідіоти.
Я читала майже всього Бакмана і ця історія не стала улюбленою. Перші 150 сторінок я страшенно сердилась – поведінка персонажів мені здавалася абсолютно не логічною і не реалістичною.
Ну де ви бачили, що поліцейські не вміли вести допити, дозволяли перебивати себе, вислуховували відверте хамство і грубість, не могли відрізнити справжню кров від бутафорської, дозволяли підозрюваним диктувати свої умови?
Гумор Бакмана також не близький мені – замість посмішки він викликає іспанський сором.
Мені б зовсім не сподобалася книга, якби не цікаві та несподівані сюжетні повороти. І після прочитання я кілька разів поверталася до цієї історії думками.
Ситуація нагрівається всередині квартири та зовні - грабіжник думає здатися, оскільки його оточують лише ідіоти.
Я читала майже всього Бакмана і ця історія не стала улюбленою. Перші 150 сторінок я страшенно сердилась – поведінка персонажів мені здавалася абсолютно не логічною і не реалістичною.
Ну де ви бачили, що поліцейські не вміли вести допити, дозволяли перебивати себе, вислуховували відверте хамство і грубість, не могли відрізнити справжню кров від бутафорської, дозволяли підозрюваним диктувати свої умови?
Гумор Бакмана також не близький мені – замість посмішки він викликає іспанський сором.
Мені б зовсім не сподобалася книга, якби не цікаві та несподівані сюжетні повороти. І після прочитання я кілька разів поверталася до цієї історії думками.
24.04.2024
Невдале пограбування банку. Невдалий показ квартири. Невдале взяття заручників. Невдале розслідування. Невдало складені долі.
Зі самого початку все пішло не так. Але не з початку книги, а ще задовго до неї. Все почалося з тривожних днів наших тривожних головних персонажів. Семеро людей, напередодні нового року, опинилися на показі квартири і були взяті у заручники, якщо це взагалі можна так назвати.
Семеро ідіотів з пораненими душами розкриваються, немов проліски на весні. Хтось нап'ється і закурить. Хтось закриється в гардеробній і плакатиме. Хтось травитиме жарти. Хтось плюватиметься отрутою. Хтось вагатиметься чи впустити собі кулю в лоба. Хтось замовить піцу, а хтось феєрверк. Хтось придумає план. Хтось провалиться крізь землю.
В результаті, на відміну від злочинця , стокгольмський синдром візьме в заручники кожного ідіота і тоді ідіоти здаватимуться не такими вже ідіотами. Тоді вони стануть тривожними людьми з минулим, яке не дає забутися кожному з нас. Зі сьогоденням, яке ми заледве вивозимо. З майбутнім, яке нас так лякає.
Зізнаюсь, що долі головних персонажів мене не розчулили. В якийсь момент я навіть подумала, що більшість з них і не знали навіть справжнього горя. Але ж горем не міряються чи не так? Проте класичний хеппі енд у стилі Бакмана мене потішив.
10.01.2024
«Кожен може ростити міф про самого себе, якщо йому вистачає перегною, тож помітивши зеленішу траву з іншого боку огорожі, замисліться, чи не забагато там лайна.»
Бакман, як завжди, написав прекрасну книжку. Це не пустий текст з поверхневими діалогами чи з описом кавалькади дивних подій. Книжка про кілька годин одного дня злочинця, жертв і поліцейських. Кожен із них невипадково опинився саме у тому місці, зі своїм багажем життєвих здобутків і втрат. І кожен прийме важливе для себе рішення.
Постійно автор наголошує на тому, що ця історія про ідіотів. Але до кінця мені видалось, що історія про все, але не про ідіотів. Звісно, усі люди роблять дурниці, але це далеко не завжди означає, що вони погані чи ідіоти.
Окрім вартих співчуття життєвих історій, ця історія про злочин і покарання. Чи важливі обставини вчинення злочину і його мотив для покарання злочинця? Чи буває грабіж або захоплення заручників більш чи менш злочинним? Чи завжди покарання за законом є способом виправлення злочинця?
Після прочитання Бакмана у голові завжди повно думок і вражень. А ще він майстер іронії. Від реготу до переживання за героїв один крок, чи то пак одна сторінка.
Книжка однозначно варта того, щоб прочитати і залишити у домашній бібліотеці.
Бакман, як завжди, написав прекрасну книжку. Це не пустий текст з поверхневими діалогами чи з описом кавалькади дивних подій. Книжка про кілька годин одного дня злочинця, жертв і поліцейських. Кожен із них невипадково опинився саме у тому місці, зі своїм багажем життєвих здобутків і втрат. І кожен прийме важливе для себе рішення.
Постійно автор наголошує на тому, що ця історія про ідіотів. Але до кінця мені видалось, що історія про все, але не про ідіотів. Звісно, усі люди роблять дурниці, але це далеко не завжди означає, що вони погані чи ідіоти.
Окрім вартих співчуття життєвих історій, ця історія про злочин і покарання. Чи важливі обставини вчинення злочину і його мотив для покарання злочинця? Чи буває грабіж або захоплення заручників більш чи менш злочинним? Чи завжди покарання за законом є способом виправлення злочинця?
Після прочитання Бакмана у голові завжди повно думок і вражень. А ще він майстер іронії. Від реготу до переживання за героїв один крок, чи то пак одна сторінка.
Книжка однозначно варта того, щоб прочитати і залишити у домашній бібліотеці.