Цирцея

Після цієї книги я полюбила ретелінги, хоча досі не звертала на них уваги.

Як можна дізнатися з назви, книга оповідає про богиню Цирцею (Кірку), яка завжди була другорядною персонажкою у чужих історіях. Протягом роману Цирцея вчиться знаходити опору в собі, протистоїть численним труднощам і стає сильною, мудрою жінкою.

У романі вагоме місце відведене відмінностям між богами та смертними, і ці відмінності постають не у вигляді зовнішньої оболонки, а різниці у сутностях двох видів істот. Цирцея — богиня, яка поступово дізнається про життя смертних. До зустрічі зі смертними час для Цирцеї не мав великого значення. Хоч перша третина роману охоплює часовий проміжок у сотні років, однак для богині цей час — лише піщинка її вічності.

Смертні приваблюють юну німфу своєю працьовитістю, жагою до життя та пригод, а також вмінням творити. Як пояснює нам роман, боги творять чудеса і досконалі знаряддя, бо це частина їхньої природи, а люди можуть створити щось прекрасне лише тяжкою працею. Саме після зустрічі зі смертними час набуває для Цирцеї визначального значення, дні плинуть швидше, адже з кожною хвилиною наближається до завершення якесь людське життя: можливо, навіть людини, яка не байдужа головній героїні.

Отже, я щиро рекомендую цей роман до прочитання. Сподіваюся, ви отримаєте від нього таке ж задоволення, як і я. Моя оцінка: 4 / 5 ★

Ця книга захопила мене з першого рядка. Це щось нове, унікальне та ненудне.
До героїні я відразу ж відчула симпатію і навіть деяке захоплення. Гордість, мужність, і при цьому крайня емоційність є в героїні - вона якщо любить, так від щирого серця, якщо ненавидить, то теж. Почуття героїні дуже добре передані автором, подекуди книга доводила до бажання розплакатися, настільки майстерно передані емоції.
Зустріч із Прометеєм на мій погляд стала важливою подією у житті Цирцеї. Після діалогу з ним вона почала замислюватися про поведінку богів і людей, виховувати у собі чесність. Вона була несхожа на більшість богів, описаних у книзі, вона мала велике серце, доброту, мрії.
Життя у героїні було не дуже щасливе, проте жалості до неї майже не відчуваєш – скоріше віру в неї та симпатію.
На мій погляд тим, хто трохи знайомий із давньогрецькими міфами буде дуже цікаво прочитати такий їхній виклад, та й тим, хто не знайомий, думаю сама історія буде цікавою. В цілому, це як казка - зворушлива, романтична, захоплююча та хвилююча.

Спочатку я читала «Пісню Ахілла» (на яку тепер з нетерпінням чекаю, щоб перечитати, адже точно багато не вловила, читаючи в оригіналі). Через деякий час мені знову захотілось почитати щось в авторки, бо попередня історія дуже сподобалась. І таким чином в моїх руках опинилась «Цирцея».

Думаю, не було шансів, щоб і ця книжка мені не сподобалась, адже любов до давньогрецької міфології була прищеплена ще в дитинстві книжками й фільмами про Персі Джексона. Пізніше були «Легенди та міфи…» Куна з позолоченими сторінками й купою фотографій (спочатку були переглянуті всі фотографії, а вже через багато років прочитані самі міфи, але все ж).

Тож, книжка мені сподобалась. Можливо трохи менше, ніж вона на те заслуговує, оскільки я очікувала чогось майже ідентичного до «Пісні Ахілла», трагічної історії кохання, а натомість отримала історію про сильну жіночу персонажку. Стиль авторки – неймовірний. Хоча б заради нього я хочу перечитувати цей текст. Але окрім форми є ще зміст, і він також дуже важить. Ця книга пропонує трохи інший погляд на божественність, на мою думку, доволі цікавий. Знайома історія про чарівницю розкривається нарешті її очима, а не з перспективи Одіссея, який тут теж з’явиться. Можна сказати, що фінал був для мене не зовсім таким, як хотілось, але з часом, почувши інші думки, я його зрозуміла і прийняла. О, і це точно чудова книжка для книжкових клубів – багато тем, які цікаво обговорити, з чимось погодитись, щось упізнати й співвіднести із власним досвідом, щось покритикувати.

Словом, крута книжка, особливо якщо читати десь на природі – додає атмосфери!