Цитадель

«Я написав у «Цитаделі» все, що відчуваю про медичну професію, її несправедливість, приховану ненаукову впертість, обман... Жахи та несправедливість, докладно описані в історії, я особисто бачив. Це атака не на окремих осіб, а на систему».
Слова самого автора про його роман. Краще не напишеш.

Ендрю Менсон - молодий лікар, ідеаліст, приїхавши на перше місце праці розуміє, що академічне навчання не дало йому нічого. Практикуючи, він сам обирає свій підхід до роботи та робить висновок, що багато ліків не призначені для лікування, а лікарі здебільшого не оновлюють знання. Його чекає боротьба з колегами, пацієнтами, комітетами, колегіями і зі собою.
Кронін цікаво описує медичну систему Британії початку XX століття, м’яко вводячи читача в курс справи через історії з професійного життя Менсона.

Не обійшлось і без любовної лінії. Ендрю пощастило, адже кохана дружина в усьому його підтримує. Проте, піддавшись спокусі легких заробітків, які, як свідчить його досвід, можливо отримати лише порушуючи медичну етику, він переступає через свої професійні та людські принципи. Здається, у нього простий вибір: або ти заможний шанований доктор, що дурить пацієнтів, або ти скромний чесний лікар, який не призначає зайвого, чим справді спантеличує оточуючих.

Де ж цитадель у романі? Мабуть, це британська медична система тих років. Міцна, непробивна, яка захищає свої застарілі методи організації роботи. Щоб щось змінити потрібно брати її приступом.

Роман цікавий, повний подій. Однак мене хвилюють жіночі образи у Кроніна. Тут або бідна поступлива страждальниця, якою легко маніпулювати, або заможна вітряна хижачка.

Ще одна книга з добірки майстра слова Арчибальда Кроніна.
Ця історія — про лікаря Ендрю і, власне, про всю лікарську систему Англії, зі всіма її бюрократичними проблемами.
Ендрю закінчив університет і прагне тільки одного — лікувати! Рятувати життя, досліджувати нове, користуватися (як ми це зараз називаємо) доказовою медициною. Але стикається з проблемами системи — старші лікарі змушують ділитися своїми прибутками, багатьом пацієнтам виписують ліки не тому, що вони хворі, а просто щоб заробити. Він, зі своїм юнацьким запалом, намагається це змінити. Побачимо, хто кого — він систему чи вона його?
Також Ендрю зустрічає Кристін, молоду вчительку. Тож тут побачимо ще й лінію кохання.
Що ж до моїх вражень — мабуть, ця книга сподобалася мені менше інших творів автора. Якщо зазвичай його романи я оцінювала в 9-10 балів (з 10), то тут десь 7-8. Хороший роман, але для мене точно не найкращий.
Мені було малувато мерзотних, неприємних персонажів. Мало страждань, болю. Вони є, але я вже звикла, що в автора такого зазвичай більше.

Це гарна історія про медицину. Було декілька сцен саме медичних. Тож якщо ви таке не любите, майте на увазі. Хоча вони не криваві й не надто неприємні.
Для мене це була книга про внутрішні зміни, про компроміси з власною совістю, про боротьбу з системою.