Вступ до психоаналізу. Нові висновки

Суперечливі ідеї Зиґмунда Фройда проникли в західну культуру глибше, ніж ідеї будь-якого іншого психолога. «Помилка за Фройдом», «Едіпів комплекс», «дитяча сексуальність», «лібідо», «нарцисизм», «его» та «суперего», «заперечення», «придушення», «ідентифікація», «проєкція», «принцип задоволення», «принцип реальності», «захисний механізм» – все це сприймається як щось само собою зрозуміле у нашому повсякденному словнику.

Психоаналіз ніколи не був просто методом лікування, а радше баченням людського стану. Центральна гіпотеза Фройда про те, що ми живемо в конфлікті з самими собою і намагаємося вирішити проблеми, відвертаючись від реальності, виникла не з експериментальної науки, а з самоаналізу та унікальних можливостей для спостереження, які надає психоаналітична техніка – зокрема, зізнань, отриманих шляхом «вільних асоціацій» у кабінеті Фройда. 

Чому варто прочитати книжку «Вступ до психоаналізу. Нові висновки»?

• Написана під час буремних подій Першої світової війни, книга базувалася на серії лекцій, прочитаних у Віденському університеті.
• Книга є введенням до розуміння складних механізмів людської психіки.
• Узагальнення й підсумок усього доробку вченого, популярний, та аж ніяк не спрощений виклад психоаналітичної теорії вустами її автора.

Про автора:

Зиґмунд Фройд – австрійський невролог і засновник психоаналізу. Фройда справедливо можна назвати найвпливовішим інтелектуальним законодавцем своєї епохи. Створений ним психоаналіз був водночас і теорією людської психіки, і терапією для полегшення її хвороб, і оптикою для інтерпретації культури та суспільства.