Вибір

Книга мене так вибісила.
Мене бісила кожна сторінка, кожне речення, кожне слово.

Це мемуари жінки, яка пережила страшне - Аушвіц, табори смерті в Німеччині, смертну ходу.
Але вона змогла, в певному розумінні, пережити, переосмислити, пробачити та зробити вибір в сторону прощення.
Хоча психологічні травми супроводжували її протягом всього життя.

Можливо, якби я читала цю книгу до початку повномасштабного вторгнення, я могла б розділити з авторкою ось це все всепрощення, випромінювання любові, райдуги, єдинороги.
Але за цей страшний рік у мені щось зламалося.
Я завжди була суперпозитивною людиною, завжди намагалася бачити хороше і добре.
Немає зараз в мені цього, і я не впевнена, що воно повернеться.
Не бачу я в собі моральних сил пробачити, полюбити та прийняти тих людей, які прийшли в мою країну вбивати мене, мою сімʼю та близьких.
Не на часі.
Можливо я цю книгу перечитаю, коли/якщо доживу до таки поважних літ як авторка. І може тоді я зможу розділити з нею ці почуття.
Зараз я не сходжуся з тим, що написано в цій книзі.

Книга писалася в 2017 році, коли уже йшла російсько-українська війна, але світ її не «бачив». Тому напевно авторка писала її з огляду на те, що ніхто в цьому світі другий Аушвіц не переживе. Що всі її поради будуть стосуватися більш земних та простіших проблем.

Але ми зараз живемо в стані війни.
І ручкатися і обійматися з ворогом я не збираюся.

І ще дуже виморожувало, що всі страшні і травматичні події, які описані в книзі, загорнуті в пафосну книжку-мотивашку, з інстаграмними цитатками.

"Ми можемо обрати два шляхи - ув'язнити себе чи бути вільними"

Так, це книга про концентраційні табори, але не лише про ті, що створені Гітлером. Це про табори, які засіли в нашому мозку. Це про Вибір, який ми вагаємося обрати: звільнитися від минулих страждань, невдач та суму, які випали на нашу долю та звисли на наших раменах, як наслідок тягнуть нас додолу або обрати життя вільне від болю.

Едіт Еґер зі своєю сестрою вижили в Освенцимі, але втратили батьків. Через гнітючий психологічний стан, Едіт довго не могла відчути справжнє Життя. Після звільнення її душу ятрило єдине питання "Як жити далі?" Всім нам відомі закони психосоматики, коли песимістичний стан як магніт притягує ще більше негативу.

Едіт переїхала в країну Свободи-в Америку. Але вона й там не звільнилася від своїх "таборів".Прийшли десятиліття до того часу як вона відчула справжню свободу.

Жінка почала цікавитися психологією, познайомилася із відомим психотерапевтом Віктором Франклом. Вона дійшла висновку: лікуючи психологічні травми людей - вона
виліковується й сама.

Жінка зрозуміла, що остаточне зцілення вона отримає лише тоді, коли подивиться своєму страху в очі: відвідає найбільший цвинтар - цвинтар без плити - Освенцим. І тут помста марна.

Психолог працювала з дуже важкими випадками: інвалід війни В'єтнаму; підліток-анерексічка; голова сім'ї алкоголік; сім'я, що втратила сина через суїцид; зґвалтована жінка; люди, які повністю знецінили себе. Друга частина книги, присвячена душевному зціленню пацієнтів, шляхом звільнення своїх страхів. Тут вона глибоко розглядає кожну окрему ситуацію: причину, що саме стало першоджерелом страждань. Якщо проблемний підліток - це проблема не одного, а цілої сім'ї. Відповідно душевно лікуються всі.

Ця книга потрапила мені у потрібний момент: "Час не лікує. Людина це робить сама, з часом... жити життя на повну насправді буде найкращим способом вшанувати померлого." Зізнаюся, я почала по-іншому оцінювати ситуацію. Я почала зцілюватися.

"Вибір"-це не просто історія життя Едіт Еґер, це шлях, який ми обираємо на користь зцілення та свободи.Раджу читати.