Кехейн подає практичні поради, спираючись на свій досвід роботи у конфліктних зонах і бізнес-середовищах. Його підхід до вирішення проблем базується на принципах співпраці і взаєморозуміння. Він показує, що для досягнення справжнього прогресу потрібно працювати не тільки з тими, хто нас підтримує, але й з тими, хто може бути нашим противником.
Однією з головних ідей книги є те, що для успішної співпраці необхідно навчитися слухати і розуміти точку зору іншого боку. Кехейн підкреслює важливість емпатії та відкритості, навіть коли це здається неймовірно складним. Він ділиться реальними історіями успішного вирішення конфліктів, що надають книзі практичної цінності.
Книга також висвітлює різні стратегії взаємодії з ворогом. Вона допомагає зрозуміти, що конфлікт може бути не тільки перешкодою, але й можливістю для зростання і розвитку. Кехейн підкреслює, що для досягнення довгострокових результатів необхідно виходити за межі власного комфорту і вивчати нові підходи до співпраці.
"Взаємодія з ворогом" - це не просто набір порад, але і виклик звичним поглядам на конфлікт. Кехейн показує, що справжня зміна можлива тільки через взаємодію і співпрацю. Його книга надає читачам інструменти для побудови більш гармонійних і ефективних відносин як в особистому житті, так і в професійній сфері.
Для тих, хто стикається з конфліктами в роботі чи повсякденному житті, книга Адама Кехейна стане цінним джерелом знань і натхнення. Вона допомагає поглянути на конфлікти під іншим кутом і зрозуміти, що навіть з найскладнішими людьми можна знайти спільну мову.
Книга перенасичена безсенсовими повторами та переливаннями думок з пустого в порожнє, деінде очевидними висновками та «порадами», примітивною філософією, цитатами маловідомих людей та мемуарами автора з поверхневими описами власних кейсів з країн третього світу. Книга більше створює ефект рекламної брошури або соціально-політичної агітки під лейтмотивом «давайте жити дружньо» аніж практичного посібника.
Фактично, сутність тесту можна було б «згорнути» до первісного есе на декілька сторінок. Книга може слугувати узагальненим вступом в дискурсі вивчення конфліктології, надати можливість базового ознайомлення з предметом подальшого дослідження заявленої в теми.
Сама книга має кілька цікавих моментів, але загалом їй не вистачає глибини, і я почувалася трохи розчарованою, читаючи її, особливо ті частини, де він описує цікаву історію, але не закінчує її, не аналізує і починає нову історію, а потім через 20 сторінок дає вам інший фрагмент оригінальної історії з тим самим результатом.
Я очікувала принаймні якихось реалістичних прикладів і порад, як діяти в ситуаціях, коли ви не можете уникнути співпраці з кимось, кому не можете довіряти, але ця книга насправді їх не дала. Тут більше про уявних ворогів, а не про справді складних чи токсичних людей.
Якщо хтось натрапив на цю книгу і думає, що вона може дати вам корисні поради, як поводитися зі складними та ненадійними людьми у вашому оточенні, то це не так.
Ви так і не дізнаєтесь, як працювати з тими, хто не викликає ні довіри, ні симпатії. Тільки «гнучка співпраця», не вимагай змінитись інших і т.п. що це, як практично – вигадувати доведеться самому читачеві. Як відповідь оракула – метафорична, тільки на 154 стр.
Крім певних уривків і власного досвіду, нас ніхто не вчить, як треба спілкуватися, що спілкування дає і де ми помиляємся. Тому бажання змінити своє життя, починається з себе і розумно не вигадувати велосипеда і ти звертаєшся до майстрів. Вони ж пишуть саме для цього. Допомогти нам своїм досвідом, знаннями.
А тут відчуваєш себе в ролі дружини високопосадовця, у якого проблеми, але розказати всього не може, тому чуєш загальні фрази. Ти нічого не розумієш, тому мовчки співчуваєш.
хтось думає інакше? поясніть мені.