Відгуки і рецензії читачів
29.04.2024
Назва "Як нагодувати диктатора" мала би продовжитись фразою "і залишитись живим".
Вітольд Шабловський розшукав кухарів пʼяти жорстоких диктаторів останнього століття й запитав їх, як це, готувати тому, хто щодня забирає десятки, сотні і тисячі життів.
Кожна історія тут претендує стати художньою книгою, бо хоч і написано все в стилі репортажу, та людські таємниці, мотиви, вчинки, переплетені долі здаються зовсім неоднозначними й хочеться дізнатися, а то й додумати, що ж там коїлося насправді.
Всі ці історії поєднує любов, захоплення і трепет кухарів перед своїми правителями. Майже постійно вони боялися за своє життя, та не втрачали віри у справедливість і шлях, обраний тираном.
Шокує, що правителі зовсім різних країн, із різними культурою, релігією, історією й політичним устроєм були настільки схожі своєю жорстокістю, цинічністю й жагою влади.
Звісно, читаючи це, часом виникав супротив і обурення, від такої безпорадності й терплячості кухарів. Але фраза одного з них про те, що не можна звичні мірки пристосовувати до тих страшних часів, є одним із найкращих пояснень того, як цим людям вдалося дожити до наших днів з усім тим жахом, який залишився в їхніх спогадах.
Вітольд Шабловський розшукав кухарів пʼяти жорстоких диктаторів останнього століття й запитав їх, як це, готувати тому, хто щодня забирає десятки, сотні і тисячі життів.
Кожна історія тут претендує стати художньою книгою, бо хоч і написано все в стилі репортажу, та людські таємниці, мотиви, вчинки, переплетені долі здаються зовсім неоднозначними й хочеться дізнатися, а то й додумати, що ж там коїлося насправді.
Всі ці історії поєднує любов, захоплення і трепет кухарів перед своїми правителями. Майже постійно вони боялися за своє життя, та не втрачали віри у справедливість і шлях, обраний тираном.
Шокує, що правителі зовсім різних країн, із різними культурою, релігією, історією й політичним устроєм були настільки схожі своєю жорстокістю, цинічністю й жагою влади.
Звісно, читаючи це, часом виникав супротив і обурення, від такої безпорадності й терплячості кухарів. Але фраза одного з них про те, що не можна звичні мірки пристосовувати до тих страшних часів, є одним із найкращих пояснень того, як цим людям вдалося дожити до наших днів з усім тим жахом, який залишився в їхніх спогадах.