Відгуки і рецензії читачів
22.03.2024
Слухати зараз про те як «утєсняється руській язик» в Україні просто нестерпно.
При тому, що українська мова та культура весь час свого існування заборонялася, притіснялася, з неї насміхалися, а тих хто говорить українською називали селюками, малоросами, хохлами та іншими малоприємними «кличками».
І чомусь про «утєснєніє» української мови в Україні замовчується.
Адже ж це нормально, коли люди, живучи в Україні, не знають рідну мову, а називають рідною ₚуську?
Як на мене це сюр.
Віра Агеєва провела колосальну роботу.
Авторка проаналізувала творчість українських та ₚосійських-рядянських-царських письменників, щоб на реальних прикладах показати всю суть українсько-ₚосійського протистояння, яке тягнеться вже віки.
І ситуація лякає, страшить та гнітить.
Тотальна русифікація; пригноблення та знищення культурних пам’яток та діячів України; присвоєння культурної спадщини; примус вилучення з усіх творів згадок про «Україну, українське», і заміна на «малоросію, южнорусскій край»; переписування історії на користь «побєдітєлєй».
Гоголь, Достоєвський, Пушкін та купа інших царських підлабузників насміхаються над українською нацією, а ми так і продовжуємо читати їх, популяризувати їх, підносити їхню творчіть як щось таке неймовірне.
І при цьому не знаємо свого, рідного, те, що визначає нас як націю «тих, хто бореться» не дивлячись ні на що, а не «малєнькіх людєй».
При тому, що українська мова та культура весь час свого існування заборонялася, притіснялася, з неї насміхалися, а тих хто говорить українською називали селюками, малоросами, хохлами та іншими малоприємними «кличками».
І чомусь про «утєснєніє» української мови в Україні замовчується.
Адже ж це нормально, коли люди, живучи в Україні, не знають рідну мову, а називають рідною ₚуську?
Як на мене це сюр.
Віра Агеєва провела колосальну роботу.
Авторка проаналізувала творчість українських та ₚосійських-рядянських-царських письменників, щоб на реальних прикладах показати всю суть українсько-ₚосійського протистояння, яке тягнеться вже віки.
І ситуація лякає, страшить та гнітить.
Тотальна русифікація; пригноблення та знищення культурних пам’яток та діячів України; присвоєння культурної спадщини; примус вилучення з усіх творів згадок про «Україну, українське», і заміна на «малоросію, южнорусскій край»; переписування історії на користь «побєдітєлєй».
Гоголь, Достоєвський, Пушкін та купа інших царських підлабузників насміхаються над українською нацією, а ми так і продовжуємо читати їх, популяризувати їх, підносити їхню творчіть як щось таке неймовірне.
І при цьому не знаємо свого, рідного, те, що визначає нас як націю «тих, хто бореться» не дивлячись ні на що, а не «малєнькіх людєй».
