Життя у позику

Я ненавиджу автора, що вказаний на цій обкладинці.
⠀⠀⠀
288 сторінок болю та страждань разом із героями.
Я втомилась втрачати рідні душі у житті і втомилась бачити це у книгах, але в той же час, мені здається, що у такий час я не маю права читати щось світле та радісне.
⠀⠀⠀
Це 9 прочитана книга у Ремарка з 15 написаних. Він рве мої почуття на шматки. Але рве не гострим сюжетом, а правдою, саме такою, з якої і складається це життя.
⠀⠀⠀
Але як же боляче її сприймати. Як боляче усвідомлювати, приймати, бачити речі під іншим кутом, звикати до думки, що воно є по-іншому насправді.
⠀⠀⠀
Я ненавиджу Е. М. Ремарка, але його книга «Життя у позику» стала поруч з «Віднесеними вітром». Так-так, саме тими Віднесеними…

Мова у цій книзі піде про дівчину Ліліан, котра змушена проживати у санаторії, адже її здоровʼя «працює» на минуле. Так, це знову книга Ремарка, де герої хворіють на туберкульоз і повільно згасають. Але! Саме ця історія настільки світла! Наскільки у ній багато надії на далеке майбутнє, на щасливий захід сонця, на отримання взаємного кохання, шматочок тортику..

Дівчина випромінює це світло і ділиться ним з усіма оточуючими та з читачами.
⠀⠀⠀
Ця книга – краще, що я коли-небудь читала.
⠀⠀⠀