0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

«Безкоштовний бар не винен, що ти набралася, як чіп» — уривок із книжки Тари Шустер «Купи собі той довбаний букет»

На перший погляд Тара могла видатися абсолютно щасливою людиною: вона працювала на роботі своєї мрії, була успішною і, здавалося, все ж навчилася бути тією самою «правильною» дорослою, але… постійна боротьба з тривогою та депресія призвели до не надто приємного інциденту, після якого Тара зрозуміла, що їй бодай щось треба змінити в своєму житті. «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось»  це історія жінки, яка наважилася і якій вдалося полюбити своє тіло й розум за допомогою простих щоденник ритуалів. Уривок із книжки публікуємо в матеріалі!

Уривок із книжки Тари Шустер "Купи собі той довбаний букет"

Безкоштовний бар не винен, що ти набралася, як чіп
думай, перш ніж пити

ТОРІК Я ПІШЛА НА ПРИЙОМ до сімейного лікаря, цілком упевнена щодо свого здоровʼя. Я більше не курила марихуани (як тобі таке, дилере шмалі?), ходила у спортзал (як тобі таке, фізрук зі школи?!) і вперше в житті сподівалася приємно вразити свого лікаря. Сидячи на кріслі для огляду, відчувала щось середнє між упевненістю й застудою, бо в лікарських кабінетах чомусь завжди прохолодно. Чого б то? Пацієнти тут вдягнені в паперові халати, що навіть не закривають повністю спину. Нащо тримати температуру в приміщенні на +18?

Мій лікар увійшов до того іглу, яким була палата, і запитав, чи я курю. «НІ!», — гордо заявила я. Чи вживаю наркотики? «Ніколи! Тепер я боюся наркотиків». ЯКА Я МОЛОДЕЦЬ! А потім він запитав про алкоголь. «Випиваєш?» «Певна річ, я випиваю». «Скільки келихів на тиждень?» Ну, давайте в умі порахую, скільки випила минулого тижня:

У неділю випадково випила щонайменше чотири келихи вина. Зазвичай я не пʼю неділями, але то була вечірка на пляжі, тому, звісно, я весь день пила розе. З понеділка по четвер я випила раз, ну гаразд, якщо чесно, подвійну порцію щовечора. Тож якщо порахувати ті чотири випадкові недільні келихи вина плюс, оптимістично, ще чотири, але, насправді, більше, то разом вийде — разів вісім чи дванадцять до кінця робочого тижня. За п'ятницю мене треба дуже похвалити, я не пила зовсім, бо в суботу мала йти на весілля (Як зріла людина! Свята! Доросла) Зате в суботу... У суботу ввечері я випила весь алкоголь світу. Навіть не намагатимуся пригадати, скільки саме. Тож сума алкогольних напоїв, які я нарахувала за тиждень, варіювалася десь між дванадцятьма порціями й безкінечністю. Я зазирнула в очі моєму лікареві і сказала правду: «Цього тижня я випила сім келихів вина».

«Вважай! — буркнув він. — Для жінки твоєї комплекції навіть сім — це максимально. І ніколи, ніколи не перевищуй трьох на день». Авжеж, Док. Авжеж.

Дорога, я мушу зізнатися, що не дуже мені вдається сказати «ні» безкоштовному барові. Зазвичай він трапляється на вечірках, на весіллі чи дні народженні, або на вшануванні з друзями метафоричної могили твого колишнього. На вернісажах, у галереях, де люди зазвичай тримають у руці пластянку з дешевим вином, я встигаю випити п'ять. Просто от відчуваю, що це мій обовʼязок — пити доти, доки наливають. Виправдовую себе тим, що зазвичай я з подругами, а я дуже люблю ритуал випивання з подругами. Як же класно перекидати шоти, виголошувати тости, цокатися і просто замовляти «по ще одному» з моїми дівчатами! Сам акт замовлення нового коктейлю — це вже достатня підстава довше побути з подругами. Особливо, якщо бар безкоштовний. Класно проведений час з подругами, який нічого не коштує? Звісно, що я використовувати такі нагоди по-максимуму. Та зараз я сиділа в кріслі для медичного огляду, ще й невдало брехала своєму лікареві. Відчуття таке собі.

Оте суботнє весілля, на яке я пішла, відбувалося десь між пагорбами Малібу. Діставатися туди годину, тож поки я доїхала, страшенно зголодніла. Весілля мало початися о шостій вечора, тому перед тим я не поїла. Припустила, що десь до сьомої ми будемо возитися з усіма церемоніями, а потім близько восьмої нас погодують. Але о пів на девʼяту нам подали тільки дрібнюсіньку випічку із загадковою начинкою. Шпинат? Сир? Мʼясо? Не могла сказати. А от бар із напоями працював, довкола нього роїлися люди, яким було весело, включно із хлопцем-хіпстером у костюмі-трійці та конверсах. О ні. Той хлопчина — моя слабкість. Тож зігнорувавши весь попередній досвід на планеті Земля, я подумала: «А може, не буде аж так погано, якщо я випʼю один-єдиний келих вина на порожній шлунок?»

Посьорбуючи розе при барі з хлопцем, що був схожий на учасника гурту The Strokes версії 2004 року, я відчувала, як бухло наповнює моє тіло, як щоки червоніють, а обличчя ніби набрякає. Знала, що треба перестати пити, але наша захоплива розмова про спільних знайомих, яких ми любили й ненавиділи, була саме в розпалі. Кращого способу знайти спільну мову не придумаєш. Згодом друзі затягнули нас на танцювальний майданчик, усі, звісно, з келихами в руках. Хіба ще один келих вина мені зашкодить? Я продовжувала пити, навіть усвідомлюючи, що вже пʼяна, бо, як пояснювала собі, ми були на весіллі, а на весіллях має бути весело, хіба ні? Тому коли хлопчина-хіпстер запропонував разом поїхати Убером назад до Лос-Анджелеса, я змогла невиразно відповісти: «Тааааа, давай», — переконана, що на горизонті намальовується спільна ніч.

Те, що дорога звивалася серпантином, я знала, але тепер, коли в мені було більше алкоголю, ніж усього іншого, ця поїздка стала тортурами. Шлунок реагував на кожен поворот, а тіло вкрилося холодним потом, ніби у мене була гарячка. О ні. Мені таки було погано. Я боялася проригатися на цього гарного хлопчину-хіпстера, а потім, про що страшенно шкодуватиму невдовзі, попросила його потримати мене за руку.

«Мене так закачало в цій машині, мені так страшно», — пояснила йому. НАВІЩО, ЇЙ-БОГУ, ТАРО, НАВІЩО??? Він слухняно взяв мою долоню, а потім я попросила зупинитися на заправці, щоб купити мінеральної води. «Не просто мінералку, a Smartwater», — проінструктурувала його. У голові я прокручувала рекламу з Дженніфер Аністон. Знаєте, оту, де в неї ідеальна шкіра і сама вона як уособлення здоровʼя з пляшкою у руці? Саме мінералка цього бренду точно мені допомагає і врятує нашу ніч.

Зайве навіть казати, що ту ніч ми провели з отим гарним хіпстером і відтоді зустрічаємося. ЖАРТУЮ. Нічого такого не було. Заледве пам’ятаю, як добралася до ліжка. Щойно прокинулася наступного ранку, одразу подумала, що ніколи в житті більше не проситиму нікого тримати мене за руку, бо я пʼяна і мені страшно. Витягнула блокнот і почала писати про свою війну з безкоштовним баром. Чому я не зупинилася? Після майже трьох десятиліть у цьому тілі, після усієї турботи про себе, як я могла так напитися? «Якби подали більше їжі, тобі не було б так погано», — нашкрябала я. Почала себе виправдовувати. «Хлопчина-хіпстер даремно наполягав на тому, щоб продовжувати пити», — написала я гнівно. «У тому, що ти напилася, винен безкоштовний бар!» — нарешті вивела великими змазаними літерами. Глянула на сторінки. Розсміялася. По-перше, в мене було таке похмілля, що почерк мій був, наче це писав злий п'яний першокласник. По-друге, недостатня кількість їжі тут ні до чого, хіпстер і безкоштовний бар теж ні до чого. Я продовжувала писати, усвідомивши щось, чого раніше не помічала: не було певної кількості алкоголю, який я мала випити чи не мала. Це рішення належало тільки мені самій.

Я вирішила весь наступний місяць утримуватися від пиятик. Не тому, що вважала, наче в мене з цим проблема, а тому, що не мала досвіду цілого місяця тверезості ще від університету, відколи тільки почала випивати. Мені здавалося спочатку, що протриматися цілий місяць буде складно, зустрічатися з друзями й не пити з ними шотів, не підіймати келихів (мої два улюблені ритуали), але це виявилося на диво легко. Мені легко вдавалося пити колу з лаймом, ніхто й не запідозрив підміни. Тож увесь місяць я розпитувала друзів, скільки вони пили, гуглила, від якого алкоголю немає похмілля (якісна текіла) і перечитувала книжку Нори Ефрон «I Feel Bad About My Neck», бо пригадувала, що саме там вона пише про алкоголь, який могла вживати. Я завжди шукаю порад у Нори Ефрон, від питань про стосунки із чоловіками, до писання й того, як приготувати вечерю для гостей. Вона так мене надихає, що іноді пишу до неї листи у своєму щоденнику, а потім сама ж відписую дуже паскудним тоном. За ці листи мені зовсім не соромно. І от я знайшла абзац, який шукала: «Причиною того, що ти прокинулася серед ночі, є той другий келих вина». Це речення мене шокувало. Другий келих вина? Другий келих вина, Норо? Просто не могла це прийняти. Усе, що змогла таки винести з її порад, це те, що мені слід було навчитися пити усвідомлено. Це те, чого мені бракувало. Дуже часто, коли пила, я не стежила за тим, скільки саме випила. І таке випивання наосліп, і підхід «аж-поки-закриється-безкоштовний-бар» явно були не на користь мені.

Коли минув місяць, я записала власні правила випивки, які підредаговую досі. Ти можеш запитати: «Якщо тобі потрібні правила випивки, то хіба це не означає, що в тебе проблема з алкоголем?» А я вже матиму відповідь: «Я дізналася, що більшість із нас живе на автопілоті. Ми прокидаємося, йдемо на роботу, вкладаємося спати без усвідомлення цього досвіду. Те саме стосується їжі та пиття. Ми вчимося робити це все інстинктивно, але не обовʼязково про це говоримо. Я почала пити горілку ще в старших класах, але перша вдумлива розмова про те, як алкоголь впливає на мене, відбулася, коли мені було вже під тридцять, тому що алкоголь ніколи не мав на моє життя серйозного негативного впливу. Здавалося, що людям, таким як я, людям, які випивають у соціальних ситуаціях і життя яких бухло не руйнує, немає чим перейматися. Мені потрібні правила, бо маю проблему з нагадуванням собі бути вдумливою і зважати на факт, що саме в конкретний момент я п'ю.

Чи завжди я дотримуюся цих правил? Ні. Навіть близько. Минулих вихідних я відвідала дівич-вечір в Остіні, штат Техас, де взялася за горілку з чаєм у респектабельній першій годині дня. Ми були на човні, шановні панянки! Тож я мусила. Іноді треба порушувати власні правила тільки за компанію. Але чи я після того почувалася розбитою? Чи плакала на підлозі автобуса, що віз нас із вечірки, через нереалістичні стандарти краси, які нам насаджує суспільство? Ну так, зі мною це буває.

Того вечора, сидячи в купальнику і байковій сорочці, я поклялася, що дотримуватимуся правила ніколи більше не пити посеред білого дня. Принаймні, до наступного дівич-вечора.

Правила випивки Т$

  1. Завжди їж. Це таке базове правило, аж мені було дуже дивно, коли зʼясувалося, що деякі мої друзі — дорослі й дупоголові— до цього ще не додумалися. Не розраховуй наїстися на весіллі, не очікуй, що на вечірці буде закусон; поїж щось гарненько перед тим, як пити. Може, яблуко з мигдалевою пастою? Домашній тост з авокадо? Оце два прості і смачнючі варіанти. Чи цей звук — це слова подяки від тебе? Без проблем. Таким чином, тобі ніколи не доведеться пити на голодний шлунок.
  2. Рахуй кожен коктейль і знай міру. Подумки я кажу собі: Це коктейль номер один, після того, як замовляю перший. Зазвичай, я зупиняюся на другому, але три — це мій абсолютний ліміт, інакше суперкласний вечір перетвориться на принизливу ніч і тяжкий ранок. Чим іще класний такий підрахунок — це тим, що ти сама контролюєш процес. Бо алкоголь завжди просить іще алкоголю. Ну знаєш, після третього келиха четвертий сам проситься? «Справді... чому ні?!» — кричить четвертий келих. Якщо триматимеш себе в рамках, то не дозволиш бухлу робити вибір за тебе.
  3. Знай свої поєднання. Який напій найкраще тобі підходить? Я знайшла свої комбінації: два коктейлі й одне пиво; один коктейль і два келихи вина; два келихи вина, але в жодному разі не три; або три пива і-абсолютно-ніякого-міцного-алкоголю-ти-махлярко, і я залишаюсь як скло.
  4. Не пий по неділях. Ніколи, Якщо випʼєш в неділю, то не виспишся, а ранок понеділка важкий і без похмілля. Не жертвуй цілим тижнем нормального сну через недільну вечірку. Жоден коктейль того не вартий.
  5. Обери, скільки вечорів на тиждень ти хочеш випивати. Я обмежую себе зазвичай трьома вечорами на тиждень. Тобі може вистачати келих вина до вечері пʼять днів на тиждень. Мені таке не підходить, але може підійти тобі! Фокус у тому, щоб підібрати режим, який найкраще відповідає твоєму організму. І теж нічого страшного, якщо ти не дотримуєшся цього правила на сто відсотків; знову ж таки, просто якщо мати план, ти свідома того, що робиш.
  6. Не напивайся на самоті. Ніколи, серйозно. Старомодні самотні посиденьки в барі, бо тобі просто захотілося? Обожнюю. Келих білого вина у дворику, бо зараз літо? Прекрасно! Я дуже заздрю тобі через дворик. Але прокидатися після такої пиятики вдома, не розуміючи, звідки плями червоного вина на білому дивані, які нагадують місце вбивства? Щось не приваблює. І ВЗАГАЛІ: ЯКОГО МИЛОГО КУПУВАТИ БІЛИЙ ДИВАН?! Я розумію, що випити пляшку Піно Ґріджіо, поки дивишся реаліті-шоу по телевізору сама вдома, схоже на приємний відпочинок, але хіба тебе не лякає, що пляшка вина приведе до ще якоїсь, не найкращої ідеї? До есемески колишньому, пачки морозива, шопінгу онлайн, ще однієї пляшки вина. Уникни усього цього, вдавшись до запобіжного заходу — просто не пий на самоті.
  7. Не пий під час кризи. Це не час, щоб переходити за край. Край може також рятувати тебе від провалля. Коли стається щось жахливе, коли тато хворіє, коли тебе обікрали, звільнили, — це якраз найгірший момент для вина. Не можна додавати бухла до штормових хмар, що зібралися в тебе над головою.
  8. Не пий удень. Ти ще тут? Розумію, яким приємним може бути келишок під час бранчу розумію приказку «Гуляти так гуляти» і навіть не соромлюся болісних наслідків від вжитої колись цієї фрази. Розумію концепцію приємності випивання серед білого дня. Утім бухло за сонячної пори доби робить мене сонною і млявою. Захочеться трохи полежати, і зрештою увесь день буде змарнований через дурнувату «Криваву Мері». Та памʼятай! Ти можеш порушувати правила. Щойно я тобі розповіла про свою пиятику на дівич-вечірці посеред білого дня. Однак саме існування цього правила означає, що загалом ти будеш менш схильна пити вдень.
  9. Коли сумніваєшся, візьми колу з лаймом. У будь-якому безкоштовному барі знайдеться кола і лайм. Якщо мені не хочеться справжнього коктейлю, то беру колу з лаймом, бо вона чудово смакує, а на вигляд схожа на колу з текілою/горілкою. Якщо я знаю, що можу випити лише три напої, тоді алкогольні чергую з колою, щоб розтягнути задоволення й не перевищити свій ліміт. Окрім того, ти підтримуватимеш водний баланс і матимеш вишуканий вигляд. Два зайці.
  10. Якщо ти з цього переліку запамʼятаєш лише одне, хай це буде от що: коли ти починаєш питати себе: «Чи замовити мені ще один?», — тоді відповідь однозначна — впевнене «ні». Якби це була хороша ідея, ти б не задумувалася над цим питанням. Таро, це я тобі кажу. У тебе вже похмілля, бо ти випила три келихи вина вчора ввечері, наче якась аматорка, чесне слово.

Купити книжку «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось» Тари Шустер

В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними

Більше книжок про пошук себе за посиланням на сайті інтернет-магазину laboratoria.pro

Переглянути всі книги видавництва Лабораторія можна у каталозі

Відгуки і рецензії
Поки немає коментарів
Написати коментар
Ваше Ім’я*
Ваш Email*
Введіть текст*