0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Like I've Been There Before: уривок мемуарів одного з акторів серіалу «Друзі» Метью Пері

«Привіт. Мене звати Метью, хоча ви, мабуть, знаєте мене за іншим ім’ям. Друзі називають мене Меті. Зараз я мав би бути мертвим» - так починаються мемуари актора Метью Перрі, якого ми впізнаємо як Чендлера Бінга з найпопулярнішого ситкому «Друзі». Він розповідає про зруйновану сім’ю, у якій він виріс і був покинутий напризволяще, про жагу визнання, яка привела його до слави, і діру в душі, яка не загоїлася, навіть після здійснення найбільших та найважливіших мрій. Актор ділиться враженнями від ситкому «Друзів»: розповідає історії про акторів й інших зірок, які зустрілися йому на шляху. Публікуємо уривок з мемуарів Метью Пері «Друзі, коханки і велика халепа».

Книга Друзі, коханки і велика халепа, Метью Пері

«Друзі» були такими особливими, що здавалося, ніби в минулому житті чи десь там ми всі були разом. Або в майбутньому, яке, без сумніву, починалося саме тоді. Усе було по-справжньому. Але як у мріях.

Довгенько я не хотів надто багато розповідати про «Друзів». Частково тому, що знімався в багатьох фільмах, але всім хотілося поговорити лише про Чендлера, як Джеймсу Тейлору — про пісню Fire and Rain (моторошна історія, якщо ви взагалі щось краєм вуха чули). Це ніби гурт записав блискучий новий альбом, але на концертах усім кортить слухати тільки хіти. Я завжди захоплювався, як Курт Кобейн відмовлявся виконувати Smells Like Teen Spirit ado Led Zeppelin — грати Stairway to Heaven. Якось y New York Times написали, що «Друзі»…. пристали до [Перрі], як спітніла сорочка». Це неправда — це, трясця їхній матері, просто жорстоко, — але так вважали не лише в газеті. Мене ганили за те, що я виконував добре. Щопʼятниці увечері я гарував на сцені, мов проклятий, як і всі ми. Це мало б бути чимось хорошим, а не означати, що ми здатні на непересічний успіх лише в цьому ситкомі.

Я не скаржуся. Якщо вже мати стереотипне амплуа, то тільки таке. 

Та в останні роки я врешті зрозумів, чим є «Друзі» для людей особливий. А ще ми одразу збагнули, що цей серіа — дуже, ну дуже особливий.

Фото розгорнутої книги Друзі, коханки і велика халепа

У ШОУ-БІЗНЕСІ Є НЕПИСАНЕ ПРАВИЛО: дотепними можуть бути або смішні на вигляд, або старші люди. Аж тут зʼявилися ми — шестеро привабливих людей трохи за двадцять, які сипали жартами рівня «бог».

Того вечора я їхав додому, мов на хмаринці. На дорогах вільно. Усі світлофори зелені. Я дістався місця не за тридцять хвилин, а за пʼятнадцять. Мені завжди здавалося, що увага тікала від мене, але ось-ось вона заповнить кожен куточок мого життя, як спалах блискавки осяває кімнату. Тепер я подобатимусь людям. Стану повноцінним. Матиму значення. Тепер я не занадто навʼязливий. Я — зірка.

Тепер нас не спинити. Людям, які заходитимуть до зали, більше не доведеться обертатися, щоб помітити мене. Тепер усі погляди будуть на мені, а не на гарненькій жінці на метр попереду.

Репетиції тривали до кінця тижня, і ось тоді ми почали помічати ще щось. Я працюю актором з 1985 року, але такого не траплялося ні до «Друзів», ні після, і це було прекрасно: у наших босах не було ані краплини тиранії. Там справді панувала творча атмосфера. Ми пропонували жарти — перемагав найкращий, хоч би чий він був. Жіночка з кейтерингу сказала щось дотепне? Байдуже, беремо. Тож я був не лише актором: мої творчі коліщата крутилися на повну потужність.

Сценаристи запросили на обід кожного й кожну окремо, щоб познайомитись і додати в серіал трохи наших справжніх рис характеру. На цьому обіді я сказав про дві штуки: по-перше, хоч я і не вважав себе непривабливим, мені страшенно не щастило із жінками, а стосунки частенько завершувалися катастрофою. По-друге, мені було вкрай неприємно, коли западала тиша, тож я мусив наповнити її жартом. Так Чендлер Бінг отримав невіддільний привід казати щось дотепне, ідеальний для ситкому. Із жінками Чендлер теж не мав великого успіху (він кричить услід Дженіс, яка тікає з його квартири: «Я тебе налякав. Бовкнув зайвого. Я недоладний, безпорадний і відчайдушно прагну кохання!»).

Лише уявіть ліпшого героя ситкому: не любить, коли западає тиша, і мусить наповнити її жартом.

Усе це було аж занадто близько до правди — я зараз і про Чендлера, і про себе. 

Замовити мемуари Метью Пері «Друзі, коханки і велика халепа»

Відгуки і рецензії
Поки немає коментарів
Написати коментар
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*