Блог «Лабораторії»
Бюрократія затримує нас у минулому. Природа праці змінюється, і керівництво також потребує цих змін.
У десятому, бонусному випуску подкасту «Лабораторія нонфікшн» ведучий Олександр Панасюк розмовляв з особливим гостем — Антоном Мартиновим, видавцем та засновником «Лабораторії» про історію його успіху, цілі та книжковий бізнес.
«Ми щорічно вкладаємо мільярди доларів у національну безпеку та оборону з бюджетами, розрахованими на багато років. І все-таки, здається, не помічаємо найбільшої загрози національній безпеці – загрозу смертельних мікробів, що спричиняють інфекційні захворювання»
Майкл Остергольм, Марк Олшейкер
«Пізнавши самих себе, ми маємо шанс використати потужні навчальні алгоритми мозку наповну. Діти тільки виграють від розуміння чотирьох стовпів навчання: уваги, активного залучення, розуміння помилок і консолідації. Їх можна підсумувати чотирма слоганами: «Сконцентруйся», «Будь активним на уроці», «Вчися на власних помилках» і «Тренуйся щодня – спи щоночі».
Станіслас Деан «Як ми вчимося. Чому мозок навчається краще, ніж машина… Поки що»
«У моїх дітей, звичайно, буде комп’ютер, але перш за все вони отримають книги», — один з найвідоміших висловів Білла Ґейтса. Засновник Microsoft не уявляє свого життя без книг і поділився читацькими звичками в короткому відеоролику.
«Еволюція попрацювала над раком подібно до того, як скульптор працює над каменем: склала проєкт, заокруглила, облямувала та вдосконалила гени виживання. Поступово з’явився готовий виріб — смертельний витвір мистецтва. Однак які саме зовнішні умови дозволяють раку успішно розвиватися?»
Джейсон Фанг «Рак. Новий підхід у дослідженні хвороби».
Щастить тому автору, чию книжку вподобала хоча б невелика кількість читачів. Щастить ще більше тому, хто написав бестселер. Після цього на автора напевно чекає світове визнання разом з мільйонними гонорарами, які дозволять йому більше ніколи не працювати. А писати книжки? Можна, але вже виключно для душі, переїхавши жити кудись до океану…
У сьомому випуску подкасту «Лабораторія нонфікшн» ведучий Олександр Панасюк спілкувався одразу з двома гостями: Катериною Дисою — історикинею, перекладачкою, доценткою кафедри історії НаУКМА та Євгенієм Монастирським — істориком і дослідником у сфері соціальних наук. Розмовляли про історичний нонфікшн та його перспективи, а також обговорили новинку «Лабораторії» – «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна» Лоренса Ріса.
Чи мали ви коли-небудь справу з водієм таксі, який не дотримується правил безпеки, проте запевняє вас у бездоганних навичках водіння? Зі знайомим, який рішуче сперечається з вами про тему, в якій нічого не тямить? Або ж із колегами, які переконані, що в будь-якому питанні розуміються краще за вас і не можуть визнати власного невігластва? У кожному з цих випадків ви маєте справу не просто із впертістю, а й з ефектом Даннінга-Крюгера. І він стосується кожного з нас.
«Більшість із нас майже ніколи не воліє дослухатися до таких людей, як Черчилль і Орвелл. Більшість із нас, стикнувшись із проблемою, радше спробує втекти від неї, а не зануритися в неї з головою. Саме цим була спроба умиротворити агресора в 1930-ті — спробою ухилитися від проблеми, оминути важкі неминучі факти».
Томас Рікс «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу»