Блог «Лабораторії»
Російсько-українська війна – це боротьба українців проти окупації, за власну свободу, життя та ідентичність. Вже понад дев’ять років російські війська намагаються знищити наші міста і села, нашу культуру і книжки. Боротьба триває. І наше завдання — не допустити окупації видавничого ринку! Тому на сайті Президента України з’явилася петиція про заборону ввезення й розповсюдження російських книжок.
Продовжуємо знайомити вас з авторками Лабораторії. Анастасія Левкова — письменниця, літературна редакторка The Ukrainians, координаторка конкурсу «Кримський інжир», кураторка літературних проєктів, членкиня Українського ПЕН. Роман «За Перекопом є земля» — це творча праця, що тривала понад десять років з моменту подорожі в Бахчисарай і до виходу книжки у світ у видавництві Лабораторія. Про роботу над романом, інтерес до кримськотатарської культури та власні мрії про Крим Анастасія поділилась у матеріалі.
Переклад — один із найважливіших етапів роботи над іноземними виданнями, а перекладач — це місток між читачем і текстом. Саме тому ця рубрика присвячена людям, завдяки яким на наших полицях з’являються світові новинки й бестселери українською. І сьогодні героїнею «Бліц з перекладачем» стала Інна Бодак. У короткому інтерв'ю вона розповіла нам про роботу над книжкою «Чотири скарби неба», яка відразу після виходу стала бестселером Лабораторії.
Хто з нас не мріяв бути принцом чи принцесою, хоч на мить заглянути за лаштунки королівського життя? «Запасний» — це квиток у дитячу мрію, спроба відчинити важкі англійські двері й зануритися в побут королівської родини. Від безтурботного дитинства до втрати матері, від бойового досвіду до посттравматичного синдрому, від зустрічі з Меган до складного рішення залишити родину. Це історія принца Гаррі з перших вуст. І відповідь на питання — чи справді королівське життя схоже на мрію? Публікуємо уривок із книжки.
Продовжуємо знайомити з авторками Лабораторії. Ольга Богомаз — письменниця-дебютантка і авторка книжки «Весілля Настусі», яка невдовзі вийде у Лабораторії. Це роман про подорож додому і спроба задокументувати у пам’яті малу батьківщину саме такою, якою її бачить авторка. Ідея книжки виникла ще у 2014 році, коли рідне місто Ольги пережило російську окупацію. Своїми думками про назву роману, сюжет, мову героїв і локації Ольга Богомаз поділилася у матеріалі.
Біженці — хронічна проблема сучасного світу, а відколи Росія напала на Україну, це прямо зачепило й нас. Сотні тисяч людей змушені були залишити рідні домівки. Багато з них вже ніколи не повернеться, адже дому немає — війна його знищила. Нещодавно у Києво-Могилянській бізнес-школі (KMBS) відбулася презентація книги «У чужому домі» за участі автора — професора Ессекського університету Реноса Пападопулоса. Під час події говорили про травму вимушеного переміщення та шлях до її розуміння та одужання. Публікуємо найважливіші тези із дискусії.
Як змінилися читацькі запити під час війни? Чому в українських книгарнях досі продають російські книжки? І яке майбутнє чекає книговидавничу сферу України? Засновник Лабораторії Антон Мартинов став гостем проєкту «Це ніхто не буде дивитися» Емми Антонюк. Говорили про український книжковий ринок, читачів і найяскравіші анонси Лабораторії. Публікуємо найважливіше з інтерв'ю.
Гостем двадцять четвертого випуску подкасту Лабораторія нонфікшн став Віктор Андрусів — колишній радник міністра внутрішніх справ та Офісу Президента, засновник Київської школи державного управління ім. Сергія Нижного, а нині — військовослужбовець. Разом з ведучим Валерієм Калнишем вони говорили про книжку «Вища рівність. Правда, брехня і лідерство. Спогади директора ФБР» Джеймса Комі, етичне лідерство, культуру управління в США й Україні та відбудову інституцій в Україні після перемоги у війні. Найважливіше із розмови публікуємо в інтерв’ю.
В погоні за продуктивністю та намаганням все встигати, ми забуваємо, що для нас справді важливо. Бажання завжди досягати максимальних результатів робить нас надміру тривожними, викликає стрес і роздратування. Книжка Олівера Беркмена «Чотири тисячі тижнів» допоможе зрозуміти, що для нас є справді важливим, а що не варте і крихти нашого часу. Публікуємо уривок.