Світ казок та легенд у романі Маркель Грабо «Поклич лисицю»

Західний ліс. Місце, яке завжди нагадуватиме Ро про батька. Тут він побудував сад, навчив доньок господарювати й розповідав казки про фей — як їх викликати й захищати себе від їхньої магії. Коли він помер, сім'я опинилась у злиднях, а щоб вижити, матері доводиться прийняти рішення покинути власний дім на узліссі. Але Ро не готова залишити ліс, а ліс не готовий відпустити сестер. «Поклич лисицю» Маркель Грабо — це фентезійний роман, сповнений фей, перетворень тварин, сімейних таємниць, соковитих описів лісу і його мешканців, які не залишать байдужими поціновувачів фентезі про магію, помсту і фейрі. Публікуємо уривок з книжки у матеріалі.

— Одного разу моя мати розповіла мені історію, — ділиться Колетт, — про лісоруба, який наважився піти в західний ліс.

Я скоса поглядаю на неї.

— Лісоруби знають, що в західний ліс їм ходити не варто.

— Так, але цей був у відчаї, — пояснює Колетт. — Бачиш, його дах пошкодив буревій, а сезон вирубування у східному лісі закінчився. Тож він узяв сина й пішов до західного лісу, де вони знайшли сухе дерево, якого саме вистачило б, щоб полагодити дах. Лісоруб думав, що за тим деревом ніхто не спохопиться.

— Ну й дурень був той лісоруб, — пирхаю я.

— Помовч, — каже Колетт, але весело. — Дослухай до кінця.

Я закочую очі. Колетт іще не досить добре мене знає, щоби зрозуміти, що терпіння не є однією з моїх чеснот. Але важко відмовити такій милій людині.

— Наступного дня після того, як лісоруб полагодив пошкодження, він помітив на даху сову, — Колетт указала на пугача на сосні, який, здається, не зрушив із місця, відколи вона почала свою розповідь. — Сова з’являлась і в наступні дні, завжди вдень. Саме так, як оцей наш друг.

— Можливо, сова була хвора, — припускаю я. — Або поранена.

Колетт киває.

— Лісоруб теж так думав, доки вночі він не прокинувся від диму, що заполонив дім. Вони із сином перелякалися, подумавши, що це іскра вискочила з каміна. Проте всередині нічого не горіло, тож вони відчинили вхідні двері, а там — вогненне коло, що оточувало дім, неухильно звужуючись, як пастка, що закривається.

Витріщаюся на неї, захоплена розповіддю.

— І що сталося? Вони загинули?

— Ні, з допомогою сусідів полум’я вдалося приборкати раніше, ніж усе згоріло. Але вони попеклися. Залишилися жахливі шрами. Унаслідок цього лісорубові довелося покинути своє ремесло. Відтоді сову вони більше не бачили.

Я насуплено дивлюся на птаха на сосні.

— То ти хочеш сказати, що сова помстилася за зрубане дерево?

— Сова, — каже Колетт,— або фейрі в подобі сови.

Я обертаюся до неї. Її тонкі брови виклично зведено догори.

Попри всі свої казки, Та ніколи не говорив, який вигляд мають фейрі, мабуть, тому, що він сам не міг цього знати. Колетт також ніяк не може цього знати, якщо тільки сова нам не розповість.

У лісі рідко можна зустріти настільки добре зрізаний пень. Дерева тут рубають тільки тоді, коли вони згнили або були непоправно пошкоджені буревієм. Жителі села розповідають, що коли Цукровий Клен тільки заснували, а більшість дерев вирубали, щоби звільнити місце для будинків, усі фейрі, які населяли цю місцину, зібралися на заході, у лісі, що залишився недоторканим.

Ширяться чутки, ніби щоразу, коли в західному лісі вирубують здорове дерево, з тим, хто його зрубав, стається щось дивне. Зникають монети, знаряддя, їжа, ба навіть діти. Тож уважають, що зрубати дерево в західному лісі — це все одно що запросити фейрі чинити безлад у твоєму житті й домі. Ось чому вся деревина для Цукрового Клена походить зі східного лісу.

Проте я, збираючи припаси, провела в лісі більше днів, ніж будь-хто інший із села, і ще жодного разу не натрапила на фейрі. Я досить доросла, щоби знати, що пропажу монет часто використовують як виправдання для надмірних витрат. Але якщо ця легенда захищає дерева, я з радістю їй підіграю.

Але Та робив більше, ніж просто підігравав. Він спостерігав за фейрі в лісі. Він приписував їм дивні звуки чи речі, що зсунулися з місця. «Пропала рукавичка — це все фейрі, — казав він. — Їжа зіпсувалася занадто швидко — це все фейрі».

Він, проте, зазначав і їхні хороші вчинки. Троянда, яка цвіте навіть потому, як ви забули полити її водою? Мабуть, це робота фейрі. Очі Ейрвін загорялися щоразу, коли він розповідав якусь зі своїх історій, але для мене його розповіді ніколи не мали жодної ваги. Можливо, у цьому лісі є фейрі. Над-

звичайно важко довести, що чогось, чого ти ніколи не бачив, немає. Але більш імовірно, що такі історії — це казки для дітей, повчання, як їм поводитися.

Однак Та ніколи не знеохочувався моєю байдужістю. Він часто нагадував мені про способи, як знайти фейрі західного лісу: обряди з мисками води, дарування меду й випічки, особливий час для зустрічей поміж дерев. Прості кроки, яких мені так ніколи й не захотілося спробувати.

Та часто розповідав історії про підмінків.

Його улюбленою була казка про вправну цілительку, яка народила хлопчика, але вночі його забрали, залишивши замість нього дитину фейрі. Цілителька знала, що це немовля не її, тому що воно плакало й кричало, тоді як її дитина завжди спала спокійно.

Одного дня вона віднесла дитину фейрі до західного лісу й поклала її в листя. Цілителька благала фейрі повернути їй справжнього сина, але не отримала жодної відповіді. Вона простояла там усю ніч, поки немовля плакало, а коли настав ранок, дитина фейрі померла від холоду.

Збожеволівши, цілителька блукала селом, плачучи за немовлям, якому вона дозволила загинути. За дитиною, яку в неї вкрали. Односельці вважали, що дитину цілительки забрали, бо фейрі хотіли мати власного цілителя, вірячи, що хлопчик виросте таким самим вправним, як і його мати.

Та хотів, щоб ця історія звучала зловісно. Ма сприйняла її інакше і стверджувала, ніби ми з Ейрвін маємо радіти, що наші батьки не мають завидних талантів, тому, коли ми були немовлятами, у фейрі ніколи не виникало спокуси нас поцупити.

Мені цей похмурий жарт здавався кумедним, а Ейрвін розчаровано насупилася, і я тоді замислилася, чи не хотіла б моя сестра, щоб її викрали.

Купити фентезі ретелінг Маркель Грабо «Поклич лисицю»

В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними