Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням

Книжка розповідає про залежності від вивільнення дофаміну: чому вони виникають, які вони бувають, який механізм їхньої дії та як їх позбутися. Авторка — на основі реальних випадків людей, які приходять до неї на терапію, та теоретичних знань — обґрунтовує, чому сучасним людям так просто стати залежними від чогось. Основна ідея, яку пропагує книжка, — збільшення рівня дофаміну внаслідок звички, яка приносять надзвичайне задоволення, є просто втечею від болю. Тому одна з її порад — не боятися болю, звикнути, змінити своє ставлення до нього, а не впадати у вир насолод. Однак сучасній людині це зробити важче: ми всі залежні, хто від ігор на телефоні, хто від сексу, хто від наркотиків, а хто — від ліків, які мали б допомагати нам і без яких неможливе адекватне функціонування.

Про авторку

Анна Лембке — американська психіаторка, спеціалістка з опіоїдної епідемії у США, працює в клініці з дослідження залежності при Стенфордському університеті. У 2020 році знялася в документалці від Нетфліксу The Social Dilemma про небезпеку соціальних мереж.

Цитати із книжки:

Про різноманіття наших залежностей:

Наркотики, їжа, новини, азартні ігри, шопінг, геймінг, надсилання текстових повідомлень, обмін повідомленнями інтимного змісту, ведення блогів, спілкування у соціальних мережах (як-от фейсбук, інстаграм, ютюб, твіттер), тролінг... Збільшення доступності, кількості, різноманітності та дієвості стимулів, що забезпечують позитивне підкріплення, у наш час просто вражає. Смартфон — це свого роду сучасний шприц, який цілодобово вводить цифровий дофамін мережевому поколінню. Зараз ніхто з нас не захищений від проблем залежності. Якщо ви ще не знайшли власний наркотик, то невдовзі він неодмінно з’явиться на одному з вебсайтів у вашому полі зору.

Авторка про свою залежність від читання любовних романів:

Десь через рік після появи одержимості любовними романами я усвідомила, що о другій годині ночі буднього дня читаю роман «П’ятдесят відтінків сірого». Я переконувала себе у тому, що це сучасна версія роману «Гордість та упередження» — поки не дісталася до сторінки, на якій ішлося про «анальні пробки». Саме тоді мені сяйнула думка, що до світанку читати про садомазохістські секс-іграшки — зовсім не те, як би я хотіла проводити свій час.

Про шкідливий вплив інтнернет-контенту на малолітніх дітей: 

Слідчий розповів мені про трагічний випадок, коли шестирічний хлопчик зґвалтував свого чотирирічного брата.

«Зазвичай ми отримуємо подібні виклики, — сказав він, — коли дорослий, з яким контактує дитина, вчиняє над нею сексуальне насильство, після чого дитина відтворює це на іншій дитині, скажімо, на молодшому братові. Однак завдяки ретельному розслідуванню ми дійшли висновку про відсутність будь-яких доказів того, що старший брат зазнавав насильства. Його батьки були розлучені, й багато працювали, тому діти, як то кажуть, росли самі, проте ніякого активного сексуального насильства у їхньому житті не було.

У цій справі зрештою виявилося, що старший брат часто дивився мультфільми в інтернеті й натрапив на японське аніме, що демонструвало всі види статевих актів. Хлопчик мав власний iPad, і ніхто не стежив за тим, що він робить. Тож переглянувши кілька таких аніме, він вирішив спробувати це на своєму братові. Мушу сказати, що за більш як 20 років роботи у поліції я ніколи не бачив нічого подібного».