Автори Лабораторії: Лоррейн Дастон про культуру, Джона Лока і світ без правил

Продовжуємо ознайомлювати вас з авторами Лабораторії. Визначна постать, про яку ми хочемо розповісти сьогодні — американська історикиня, почесна директорка Інституту історії науки Макса Планка в Берліні, запрошена професорка Комітету соціальної думки Чиказького університету та постійна наукова співробітниця Берлінського інституту перспективних досліджень Лоррейн Дастон. Експертка у галузі наукової та інтелектуальної історії Європи раннього Нового часу, авторка статей в Objectivity, How Reason Lost Its Mind: The Strange Career of Cold War Rationality, Against Nature та авторка книги «Коротка історія правил. Чому ми робимо так, а не інакше» — про правила, які впорядковують майже кожен аспект нашого життя. Про роль правил у політиці, історії та повсякденному житті читайте у матеріалі.

Що спонукало вас написати історію правил?

Ідея книги почалася з робочої групи «Раціональність холодної війни». Розглядаючи мінливі значення «раціональності» під час Холодної війни, ми з колегами виявили, що особливі умови ядерного протистояння вимагали дуже жорсткого правила — алгоритму. Алгоритм мав бути не лише прозорим і передбачуваним, щоб ваш опонент міг знати, що ви будете робити залежно від кожного ходу на ядерній шахівниці, але й невблаганним і автоматичним у своєму виконанні.

Оскільки я не історикиня, яка зазвичай зависає в XX столітті, я зрозуміла, що все більше й більше повертаюся назад і прокидаюся десь у VI ст. н. е. Так починається робота над книгою «Коротка історія правил».

Що роблять правила, чого не роблять інші речі, які структурують наше життя?

У правилах є щось фундаментальне. Серед антропологів поширена думка, що зміст правил у всіх культурах надзвичайно різноманітний, але немає культури без правил. Можна сказати, що культура — це правила.

Єдиний приклад, який мені спадає на думку і який відіграє основоположну роль у сучасній політичній думці, починаючи з XVII століття — це повністю свавільне правління. У вас може бути уряд, який має драконівські, несправедливі правила, що жорстоко застосовуються. Але найжахливіший сценарій — це уряд, який не керується жодними правилами, окрім примхи монарха. Це саме те, що Джон Лок описує у Другому трактаті про правління як справді нестерпну форму політичної влади.

У книзі є поділ на «жорсткі» і  «механічні» правила. Що це означає?

«Жорсткі» правила — ті, які допускають, що правило може зіткнутися з різними непередбачуваними випадками, до яких його потрібно буде застосувати. Прикладом «жорсткого» правила (або правила, яке було «механічним» і стало «жорстким») може бути те, як ми вітаємося з людьми. До недавнього часу це було досить стандартизовано. Якщо ви американець, ви могли привітатися, залежно від ступеня близькості з людиною, з якою ви зустрічалися, міцним рукостисканням. Або обіймами, поцілунком у щоку або в обидві щоки, якщо ви француз. Якщо швейцарець — трьома поцілунками в щоку, якщо індус — поклоном, промовляючи «Намасте».

З початком пандемії ми опинилися в ситуації, в якій продовжувати наше звичне «механічне» правило привітання почало здаватися досить небезпечним. І раптом «механічне» правило стало «жорстким», коли ми годину за годиною пристосовувалися до доцільності помахів рукою на відстані, зіткненням кулаків чи повітряним поцілунком з-за маски. Це приклад не лише «механічних» і «жорстких» правил, але й того, як будь-яке правило в будь-який момент може перетнути межу і стати або «жорстким», або «механічним», якщо раптом порушаться стабільні умови повсякденного життя.

«Правила регулюють, обмежують, визначають, спрямовують та іншим чином впорядковують дії, перетворюючи їх на ритуали та рутину»: який механізм дії правил?

Невиконання правил, особливо систематичне, не обов'язково означає, що влада здасться. Як ми бачили в Ірані наприкінці 2022 року, там відбуваються запеклі політичні протести, що стосуються насамперед законодавчих норм. Це не той випадок, коли правило, яке зустрічає кричущу непокору всього населення, обов'язково зруйнується. Це повертає нас до точки зору про політичну владу: правило може до певної міри, якщо не виконуватися, то підтримуватися, якщо політична воля є достатньо сильною.

Але коли правила порушуються або повністю призупиняють свою дію, виникає багато філософських роздумів про те, чи це взагалі можливо. Коли Лок допускає королівську прерогативу в умовах надзвичайного стану (або тієї ж пандемії, якщо вже на те пішло), передбачається, що відтепер ми не будемо жити так, як раніше. Навряд чи можна уявити ситуацію, в якій це буде статус-кво в осяжному майбутньому. Юм колись писав, що навіть серед піратів існують правила і закони. Я вважаю, що життя людини було б буквально неможливим у світі, де не існувало б жодних правил.

Використані джерела: The Nation, The Prindle Institute for Ethics, Everand

Купити книжку історикині Лоррейн Дастон «Коротка історія правил. Чому ми робимо так, а не інакше»