Відгуки і рецензії читачів
07.01.2024
«Це були несерйозні домагання … Але слова несерйозні і домагання в одному реченні здаються абсурдними. У сексуальному насильстві немає легко відбулася, немає слава Богу, могло бути гірше. Це не автокатастрофа. Сексуальне насильство немає спектру. Чи має?»
У назві все про книжку. Так, вона про жінок, про жінок різного віку, з різними долями, в різних країнах, але з такими однаковими стінами навколо. Вона про те, що минуле поєднується з майбутнім, несправедливість - з насильством, як сіль розчиняється у воді.
У центрі сюжету родина жінок, їхнє життя поряд з чоловіками та окремо, з 1866 до 2019 року, між Кубою та США. Тут і факти з історії Куби, і побут, і життя в еміграції. Сімейна таємниця, яка тяжким тягарем лягла на наймолодше покоління, що нічого про неї не знає. А ще про «місце» жінки в патріархальному суспільстві, про навчену безвихідь, набуту безпорадність, яка затягує у вир буденності і лягає печаткою в генах.
Тут і розповідь про долю нелегалів, про державу, якій не потрібен більше ніхто, омріяне місце, де ти завжди будеш чужим, знеціненим, але, можливо, не голодним та з надіями на майбутнє. Чи є різні рівні приниження людської гідності? Мабуть, є.
Тяжко зрозуміти як усе це вмістилось на 180-ти сторінках. При цьому книжка читається легко, особливо завдячуючи чудовому перекладу, акуратній редактурі та … допоміжній схемі на початку, яка відображає родинні зв’язки.
У назві все про книжку. Так, вона про жінок, про жінок різного віку, з різними долями, в різних країнах, але з такими однаковими стінами навколо. Вона про те, що минуле поєднується з майбутнім, несправедливість - з насильством, як сіль розчиняється у воді.
У центрі сюжету родина жінок, їхнє життя поряд з чоловіками та окремо, з 1866 до 2019 року, між Кубою та США. Тут і факти з історії Куби, і побут, і життя в еміграції. Сімейна таємниця, яка тяжким тягарем лягла на наймолодше покоління, що нічого про неї не знає. А ще про «місце» жінки в патріархальному суспільстві, про навчену безвихідь, набуту безпорадність, яка затягує у вир буденності і лягає печаткою в генах.
Тут і розповідь про долю нелегалів, про державу, якій не потрібен більше ніхто, омріяне місце, де ти завжди будеш чужим, знеціненим, але, можливо, не голодним та з надіями на майбутнє. Чи є різні рівні приниження людської гідності? Мабуть, є.
Тяжко зрозуміти як усе це вмістилось на 180-ти сторінках. При цьому книжка читається легко, особливо завдячуючи чудовому перекладу, акуратній редактурі та … допоміжній схемі на початку, яка відображає родинні зв’язки.
02.06.2022
Це книжка про п'ятьох жінок одного кубинського роду. Їхні долі та життєві шляхи міцно переплетені одне з одним, навіть якщо вони ніколи не бачилися. Кожна з цих історій непроста і висвітлює не тільки особисту драму кожної з них, а й демонструє загальносуспільні проблеми часів, у які вони жили: громадянська війна, становище жінки, еміграція або залежність.
Книжка невелика за обсягом, але завдяки фрагментарності і стилю авторці вдається розповісти цілу історію країни від кінця ХІХ століття до сьогодні. Основна ідея - пошук свого коріння та роздуми над тим, чи впливає зв’язок поколінь на те, що ми переживаємо сьогодні.
Окрім цього, Габріела Гарсіа вплітає в цю оповідь двох емігранток, матері і маленької доньки, із Сальвадору до США, яким також доводиться проходити через непрості обставини, щоб врешті звільнитися від тієї ноші, яку нав’язало їм місце народження.
Тема материнства тягнеться червоною ниточкою крізь ці історії і змушує задуматися над тим, як насправді багато важить для нас наша сім’я. Я читала її під час війни і ті історії, які були також пов’язані зі складними періодами кубинської історії відгукувалися у мені ще щемкіше.
«Не існує законів, за якими однi народжуються в хаосi, а iншi не знають навiть митi, коли здається, що жити далi — необдумана ставка. Це лотерея, Ано, чиста випадковість. Монета випала — і ми народжуємось». Ця цитата стає своєрідною кульмінацією і лейтмотивом книжки. І, думаю, що сьогодні багато українок по-справжньому зрозуміли б героїнь “Про жінок і сіль”. Бо більшою чи меншою мірою наш досвід накладається на описане в книжці.
Книжка невелика за обсягом, але завдяки фрагментарності і стилю авторці вдається розповісти цілу історію країни від кінця ХІХ століття до сьогодні. Основна ідея - пошук свого коріння та роздуми над тим, чи впливає зв’язок поколінь на те, що ми переживаємо сьогодні.
Окрім цього, Габріела Гарсіа вплітає в цю оповідь двох емігранток, матері і маленької доньки, із Сальвадору до США, яким також доводиться проходити через непрості обставини, щоб врешті звільнитися від тієї ноші, яку нав’язало їм місце народження.
Тема материнства тягнеться червоною ниточкою крізь ці історії і змушує задуматися над тим, як насправді багато важить для нас наша сім’я. Я читала її під час війни і ті історії, які були також пов’язані зі складними періодами кубинської історії відгукувалися у мені ще щемкіше.
«Не існує законів, за якими однi народжуються в хаосi, а iншi не знають навiть митi, коли здається, що жити далi — необдумана ставка. Це лотерея, Ано, чиста випадковість. Монета випала — і ми народжуємось». Ця цитата стає своєрідною кульмінацією і лейтмотивом книжки. І, думаю, що сьогодні багато українок по-справжньому зрозуміли б героїнь “Про жінок і сіль”. Бо більшою чи меншою мірою наш досвід накладається на описане в книжці.
