Відгуки і рецензії читачів
05.02.2024
Була гаряча, як відкрита духовка осінь, і я вирішив познайомитися з творчістю Жадана. Ворошиловград - роман десятиліття за версією української контори бі бі сі. Ще й в Німеччині якусь там премію отримав, але уточнювати мені лінь.
Книгу я вже якось починав читати, але закинув на 5ій сторінці – не пішло. Вирішив повернутися, бо таке вже не раз було, коли я закидав книгу а потім до неї вертався, і за другий раз прочитував без проблем. І на цей раз так само. Але десь біля сотої сторінки я такий почав думати, «це книга десятиліття бі бі сі? Шось не віриться. Не може бути. Ну шо тут такого, нічого не розумію. Таке відчуття трималося деякий час. Але потім я втягнувся, в’їхав у колію. Роздуплився. Прийняв правила гри, і тримався їх далі, реально отримуючи задоволення від читання. Коротше кажучи – підібрав ключ. Дарма що на середині книги.
Спершу здалося, що Жадан затарився пивом, всівся з ноутом біля відкритого вікна якогось спекотного літнього вечора, і почав бити пальцями по клавіатурі - не заморочуючись на лапки-тире-та-іншу-непотрібну-фігню, і лише відволікаючись однією рукою щоб перехилити банку холодного – згадуючи свою молодість, своїх коришів, дев’яності і постдев’яності. І я такий думаю - ну не знаю я, що там у дев’яностих було, не знайомо мені те все, тільки бувалі поймуть.
І якщо чесно, то я так нічого і не зрозумів. Якщо в книзі і був якийсь прихований сенс, міжряддя типу, і тому подібні речі, то вони зі мною, точніше я з ними розминувся (ті незначні «влучні думки», вкладені у вуста тих чи тих персонажів, не рахуються, бо вони є в кожній книзі, і в цій ні чим особливим не вирізняються). А от стиль, персонажі, образи, історії – сподобались. Особливе захоплення викликали описи і порівняння. Завдяки їм, я ще не дочитавши книгу зрозумів, що до Жадана я ще повернуся. Хтось якось сказав, що книга поетична – підписуюсь під цими словами. Таки так. І цей стиль я читав би, про що б там не було написано.
Скажу навіть, що коли зовсім нема що робити, то можна перечитати деякі уривки з книги, щоб посмакувати ті словесні солодощі.
P. S. Тааак, що таке імпресіонізм, я дізнався вже після прочитання). Думаю, підтягнувши матчастину можна буде повернутися до роману через кілька років і отримати зовсім інші враження. Впевнений ще кращі)
Книгу я вже якось починав читати, але закинув на 5ій сторінці – не пішло. Вирішив повернутися, бо таке вже не раз було, коли я закидав книгу а потім до неї вертався, і за другий раз прочитував без проблем. І на цей раз так само. Але десь біля сотої сторінки я такий почав думати, «це книга десятиліття бі бі сі? Шось не віриться. Не може бути. Ну шо тут такого, нічого не розумію. Таке відчуття трималося деякий час. Але потім я втягнувся, в’їхав у колію. Роздуплився. Прийняв правила гри, і тримався їх далі, реально отримуючи задоволення від читання. Коротше кажучи – підібрав ключ. Дарма що на середині книги.
Спершу здалося, що Жадан затарився пивом, всівся з ноутом біля відкритого вікна якогось спекотного літнього вечора, і почав бити пальцями по клавіатурі - не заморочуючись на лапки-тире-та-іншу-непотрібну-фігню, і лише відволікаючись однією рукою щоб перехилити банку холодного – згадуючи свою молодість, своїх коришів, дев’яності і постдев’яності. І я такий думаю - ну не знаю я, що там у дев’яностих було, не знайомо мені те все, тільки бувалі поймуть.
І якщо чесно, то я так нічого і не зрозумів. Якщо в книзі і був якийсь прихований сенс, міжряддя типу, і тому подібні речі, то вони зі мною, точніше я з ними розминувся (ті незначні «влучні думки», вкладені у вуста тих чи тих персонажів, не рахуються, бо вони є в кожній книзі, і в цій ні чим особливим не вирізняються). А от стиль, персонажі, образи, історії – сподобались. Особливе захоплення викликали описи і порівняння. Завдяки їм, я ще не дочитавши книгу зрозумів, що до Жадана я ще повернуся. Хтось якось сказав, що книга поетична – підписуюсь під цими словами. Таки так. І цей стиль я читав би, про що б там не було написано.
Скажу навіть, що коли зовсім нема що робити, то можна перечитати деякі уривки з книги, щоб посмакувати ті словесні солодощі.
P. S. Тааак, що таке імпресіонізм, я дізнався вже після прочитання). Думаю, підтягнувши матчастину можна буде повернутися до роману через кілька років і отримати зовсім інші враження. Впевнений ще кращі)
