Ефект Даннінга-Крюгера: бути впевненим — ще не означає мати рацію
Кешбек 20%
0 0,00 грн

Ефект Даннінга-Крюгера: бути впевненим — ще не означає мати рацію

«Впевненість частіше породжується невіглаством, ніж знанням».

Чарльз Дарвін, «Походження людини»


Фото: Unsplash

Чи мали ви коли-небудь справу з водієм таксі, який не дотримується правил безпеки, проте запевняє вас у бездоганних навичках водіння? Зі знайомим, який рішуче сперечається з вами про тему, в якій нічого не тямить? Або ж з людьми, які переконані, що в будь-якому питанні розуміються краще за вас лише з огляду на свій вік? У кожному з цих випадків ви маєте справу не просто із впертістю, а й з ефектом Даннінга-Крюгера. І він стосується кожного з нас. 

 

Ефект Даннінга-Крюгера — це когнітивне упередження, яке полягає в тому, що люди з низьким рівнем кваліфікації схильні переоцінювати власні знання. До речі, природу когнітивних упереджень та способи їх уникнення детально описав у своїй книжці «Досить уже помилок. Як наші упередження впливають на наші рішення» французький автор Олів’є Сібоні. 

 

Вперше описаний в дослідженні Девіда Даннінга та Джастіна Крюгера 1999-го року, цей ефект пояснює, чому ми схильні оцінювати свої здібності вище середнього. Одне дослідження показало, що 80% водіїв впевнені, що керують авто краще за середнього водія (що статистично неможливо!). Схожі тенденції можна побачити, коли люди оцінюють свою популярність або когнітивні здібності. Наприклад, якщо ми погано володіємо англійською, то це когнітивне упередження змусить нас думати, що при тестуванні ми отримаємо вищий бал, ніж насправді. Якщо ж ми відмінно володіємо англійською, то ефект диктує, що ми будемо занижувати свої результати. Така розбіжність і створює цей ефект, що пов’язаний зі здатністю нашого мозку реалістично оцінювати свої вміння. 

 

Так, сам Даннінг пояснював, що ефект з’являється не стільки від незнання, скільки від дезінформування або введення в оману: «Скажімо, якщо у мене спитають, яка температура закипання ртуті, я не відповім, бо просто не знаю правильної відповіді. Але якщо у мене спитають, яка столиця США, я з досить високою імовірністю назву Нью-Йорк, а не Вашингтон». 

 

Щоб перевірити цей феномен, Даннінг та Крюгер поставили студентам Корнелльського університету низку запитань про граматику, гумор та логіку, а потім попросили кожного респондента оцінити свої результати в цілому, а також їхній відносний рейтинг у порівнянні з іншими студентами. Експеримент виявив, що люди з найгіршими результатами завжди переоцінювали власні результати. І навпаки — найкращі учні передбачали гірші результати, ніж отримали насправді (що також пов’язано з «синдромом самозванця»). 

 

Таке собі зачароване коло: люди не тільки некомпетентні, а й не здатні усвідомлювати ступінь власного невігластва. Експерти ж передбачають, що всі (як і вони) легко впоралися із завданням, а тому оцінюють себе нижче відносно інших. 

 

Щоб візуалізувати ці результати, Даннінг та Крюгер створили графік. На ньому кожен студент репрезентує два бали даних: оцінку, яку, на їхню думку, вони отримали (самооцінка або perceived ability) та оцінку, яку отримав насправді (результат або actual test score). Даннінг та Крюгер розділили всіх студентів на групи: 25% тих, хто набрав найнижчі бали, 25% — найвищі, і 50% посередині. Для кожної групи дослідники підрахували середній бал справжнього результату та середній бал самооцінки. Такі підрахунки утворили відомий графік Даннінга-Крюгера.


Тож ефект здається реальним, чи не так? Утім канадський дослідник Джонатан Джері ставить це під сумнів. Як стверджує науковець, у 2017-му році були опубліковані дослідження Доктора Еда Нюфера та його колег, що спростовують ефект Даннінга-Крюгера. Їм вдалося відтворити ефект використовуючи як дані, створені комп'ютером, так і результати реальних людей, які проходять той самий тест. Отримуємо парадокс: як можна відтворити реальний ефект людської психології за допомогою випадкових комп’ютерних даних?

 

Якщо мозок людини схильний обирати решку, коли підкидають монету, ви можете порівняти це з випадковими прогнозами (орел чи решка) зробленими комп’ютером і виявити упередження. Оскільки комп’ютер робить випадкові ставки, а людина упереджена до решки, людина частіше вибиратиме решку. Так само, якщо упередження можна побачити навіть у випадкових комп’ютерних даних, ефект Даннінга-Крюгера може виявитися вигадкою і насправді не існувати.

 

Чому ж він здається таким реальним? Вимірювання людського сприйняття будь-чого, а особливо власних навичок, є ненадійним. Наша оцінка власного результату могла легко змінитись, якби ми пройшли тест вчора чи прокинулись з іншим настроєм. Оскільки кожен тест допускає певну похибку, вірогідність результатів дослідження зменшується. Це називається загасання через ненадійність (attenuation due to unreliability). У його моделюванні із випадковими даними, ефект Даннінга-Крюгера проявляється частіше зі збільшенням похибки вимірювання. 

 

«Ми не маємо жодного прикладу в історії наукових відкриттів, стверджує Джонатан Джері, де результат покращується зі збільшенням похибки вимірювання. Жодного». Проте, ненадійність фактору самооцінки — це саме те, до чого ефект Даннінга-Крюгера і хотів звернути нашу увагу.

 

Чи є люди, які дуже впевнені та зарозумілі у своєму незнанні? Безумовно. Таке мислення можуть пояснити й інші когнітивні упередження, такі як ефект надмірної впевненості та пастка інтуїції та наслідування, які детально описав у своїй книжці Олів’є Сібоні. Тож навіть якщо ефекту Даннінга-Крюгера не існує, це не означає, що людський мозок бездоганний.

 

«Цей ефект  — не лише про абстрактного “когось”, а про кожного з нас», каже Даннінг, «Він нагадує нам бути скромними і обережними стосовно себе». Сумніви  — це невіддільна частина наукового прогресу, але, незалежно від них, таке застереження буде корисним для всіх нас. 

 

Джерело: The Dunning-Kruger Effect Is Probably Not Real, сайт університету Маꥳлла.

Авторка: Анастасія Лебеденко.

Коментарі
Поки немає коментарів
Написати коментар
Прізвище ім'я*
Email
Введіть коментар*
46 + ? = 48
Введіть капчу*