0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Мати Василева! Або як навчитися афористичному мисленню

Покладатися на муз — тактика аматорів. А ось тримати натхнення під контролем — це вже справа профі. Як це зробити? Регулярно прокачувати творчі м’язи. Тільки не поспішайте у спортивний зал. Ця книжка для тренування з креативного письма. Письменниця, експертка з комунікацій і медіадослідниця Марія Титаренко зібрала 50 різноманітних авторських вправ із творчописання. Як побудувати текст? Як знайти власний стиль? Як перевірити самого себе? І нарешті — як писати ще краще? За допомогою різних технік і прийомів ця книжка допоможе вам прокачати власні навички. Легкий стиль, цікаві вправи і навіть експерименти — з цим тренажером не так далеко  до омріяних «кубиків», а можливо навіть і «пулітцерів». Уривок з книги «Не музи, а м'язи. 50 вправ із творчопису» читайте у матеріалі.

Фото книг купкою, не Музи, а м'язи,

Ви в курсі, що авторські (літературні) афоризми виросли з народного творчопису? Атож. Великі афористи тямлять, де рибу вудити. І підзаряджати свої акумулятори. А ось іще одна добра новина: їхній доробок теж у нас під рукою, у вільному доступі. Ми не зобов’язані його знати, але там — ще один клондайк креативу, гумору, оригінальності, глибини і парадокса. Тож на двох інших тренажерах цього блоку ми тренуватимемо наше афористичне мислення. Спочатку спробуємо реконструювати авторські крилаті вислови, а потім випробуємо і себе в ролі афористів. Біля останнього тренажера до нас підійде ще одна тренерка (заслужена майстриня афористичного спорту) із бонусом спеціально для вас. Але не лізьте поперед батька на тренажер — тренуємось поступово.

Мати Василева! Мої родичі на Полтавщині через речення рясно сиплють прислів’ями й приказками, що просом. А я сиджу, рота роззявивши, і тільки очима глипаю. Сиджу ото і думку гадаю, як цей свій дефіцит фразеологізмів лікувати і як контролювати їхній достатній рівень у крові? Бо тільки біля тих, хто безупинно афористить, гостро відчуваєш власний «авітаміноз». 

Фразеологізми — стійкі словосполучення, які сприймаються як єдине ціле і вживаються носіями мовлення в усталеному оформленні. До фразеологічних одиниць належать, зокрема, прислів’я (усталені народні вислови, що містять повчальну складову), приказки (не містять повчання, їх уживають за певної ситуації, приказують), а також крилаті вислови, або афоризми (про них детальніше в іншій вправі). 

Дурного робота — когось іще переконувати, що фразеологізми — це клондайк ідей, όбразів, народного поетизму (місцями навіть мудрості), гумору, кмітливості і взагалі креативу. Сучасною мовою, це вам і ресурс, і струя, і потік. А для тих, хто працює зі словом, це просто-таки хліб насущний (або насущний лосось, якщо ви десь ближче до північних широт).

Перша частина вправи

Напишіть значення поданих фразеологізмів. Якщо ви ні в зуб ногою, то ґуґл вам у поміч! А втім, можете спочатку самі спробувати їх докрутити (це незле тренує креативне мислення, перевірено на студентах). Я зумисне шукаю для цієї вправи досить складні (призабуті чи рідковживані) крилаті вислови, аби наочно продемонструвати наш колективний фольклорний «склероз» (чи «авітаміноз»). 

Кирпата свашка — 

На руку ковінька — 

Верства келебердянська (пирятинська, чугуївська, мальована) — 

Перегнати на гречку — 

Їсти мордачі — 

Масляні (позаторішні) вишкварки — 

Десята вода на киселі — 

Сміятися на кутні — 

Ходити під вусом — 

Гнат безп’ятий — 

Гаразд, кого ґуґл забанив (а це вже цифровий фольклор!), даю відповіді, але не в тій послідовності: 

Нечиста сила. Дорослішати (хлопцеві). Плакати. Далекий родич. Дурниці. Отримувати стусани. Змусити щось робити як належить. Хтось високий на зріст. Вигідно. Смерть. 

Книга Не музи, а м'язи, Титаренко

Друга частина вправи

Попитайте у своїх рідних якісь цікаві прислів’я, приказки, фразеологізми та їхні значення. Занотуйте їх собі й перевірте значення у словниках (чи вони збігаються і чи взагалі десь є?). Особливо раджу випитати в найстарших у родині, а також у тих, хто живе в далеких селах, присілках чи там, де Макар телят не пас (фольклор там пульсує ого-го!).

Що може допомогти? 

Тут треба прицільно й систематично працювати із фразеологією. Читайте різноманітні фразеологічні словники й антології, народну творчість і не лише народну, слухайте і дивіться цікаві подкасти і відеоканали про українську фразеологію тощо. Дослухайтесь до ближніх своїх, особливо тих, хто рясно вживає крилаті вислови у своєму мовленні (як-от мої полтавці). А ще не лінуйтесь працювати етнографами: випитуйте, записуйте і — головне — самі вживайте. Щодня по одній піґулці вранці та увечері. 

Фантазуємо 

Річ у тім, що коли не вживати активно у своєму мовленні всіх цих знахідок, вони благополучно відійдуть у «пасивний» словник, а звідтіля прямісінько в Лету. А втім, може бути й інша траєкторія: не знав, не знав, та й забув. Фразеологізми, як і вітаміни, потрібно «приймати» постійно. Адже вони не лише лікують афористичну амнезію і покращують мовний кровообіг, але також збагачують фантазію, живлять гумор і гарантують наявність олії у вашій макітрі. 

Йосип босий! Одна справа — не знати фразеологізмів, інша — думати, що ти їх знаєш. Особливо коли так не є (як кажуть на Галичині). Виявляється, ми часто знаємо фразеологізми десь так наполовину. А ті погублені закінчення можуть змінювати значення вислову на абсолютну його протилежність або суттєво доповнювати. 

От, скажімо, відоме прислів’я: «Собаку з’їв!». Це означає, що хтось уже так наловчився у якійсь важкій справі, що аж на тому «усі зуби з’їв», став асом. Але постривайте, там є продовженняпасхалочка. «Собаку з’їв, а хвостом вдавився!» От тобі й на. Наш профі зробив щось надважке, а на дрібниці послизнувся. От вам і кінцівочка. 

Або ще один відомий крилатий вислів: «Пройти крізь вогонь, воду і мідні труби». Закінчення тут ми всі наче знаємо, але… чи розуміємо? Що означають ці мідні труби? Вогонь і вода — випробування «фізичні»: волі, сміливості, витривалості. А ось мідні труби? Що воно таке? Якщо покумекати, все дуже логічно: бракує моральних випробувань. Мідні труби — це фанфари, іспит славою. А можна знайти ще одну ланку продовження цього вислову: «Пройти вогонь, воду і мідні труби, чортові зуби, Крим і рим». Причому «рим» — це не місто Рим, а металеве кільце, крізь яке протягували ланцюги каторжників з галер (символ неволі), а Крим (саме Кафа) — місце і символ найбільшого в Європі невільничого ринку. Тобто в цьому варіанті до всіх негараздів додається ще й випробування рабством і каторгою. Ох, вік живи, вік учись (але і цей вислів, виявляється, не є повним і має прикру кінцівку), а дурнем помреш!

Відкоментую тут два приклади із вправи 

Перша  — латинська фраза: «Людині властиво помилятися, але (спойлер!) нерозумно наполягати на своїй помилці». Перша половина вислову виправдовує наші помилки (її авторство приписують Сенеці Старшому). Мовляв, усі ми люди, усі ми помиляємось, тож не треба рвати на собі волосся і посипати голову попелом, спокуха, помиляймось далі. Але якщо подивитись на продовження сентенції (яку приписують уже Цицеронові), то головна її ідея полягає зовсім в іншому, бо помилятись можна по-різному. Помилки нас навчають тільки тоді, коли ми їх визнаємо, коли ми на них вчимося, робимо висновки і більше їх не повторюємо. Інакше кажучи, це продуктивні помилки. Натомість наполягати на своїй помилці (з елементарної впертості, глупоти або честолюбства) — непродуктивна стратегія. Відповідно, повний вислів зовсім не про виправдання помилок і поблажливе ставлення до помиляторів. 

Другий вислів: «На ображених воду возять, а (спойлер!) на добрих самі катаються». Чи замислювались ви, чого це воду возять на тих ображених? І чи знали про отих ще й радісних? Насправді є декілька різних тлумачень цього вислову. Мені найлогічнішим видається пояснення, яке стосується коней, на яких розвозили воду. В упряжі з водою запрягали коней сердитих (ображених) і брикливих, тоді як на добрих і лагідних наїзники й самі катались. Є ще й друге: мовляв, скривдженими легко маніпулювати, бо вони пригнічені і вразливі, а добрими й поготів — хоч на шию їм сідай. Не знаю, як вам, а мені це друге пояснення видається не дуже логічним, бо дулю з маком поманіпулюєш кимось набундюченим.

Що може допомогти?

Хоч як дивно, тут може допомогти логіка: часто продовження вислову є його запереченням. Моя перша підказка студентам: докрутіть прислів’я так, щоб заперечити початок, почніть другу частину з «але». Друга підказка: шукайте протиставлення до головного слова у першій половині вислову: якщо є голова риби, подумайте про хвоста; якщо є море, подумайте про калюжу; якщо йдеться про життя, подумайте про смерть. І третя підказка: шукайте парадокс. Як є два чоботи, то буде парадоксально (а тому й смішно), коли вони будуть на ту саму ногу. Як є перший парубок на все село, то най це село має лиш одненьку хату — і то його. Скручуємо гайки, щоб аж гай шумів. (І не забуваймо про поради з попередньої вправи.)

Фантазуємо 

Мені подобається, коли з часом прислів’я обростають різними закінченнями. Як-от «Моя хата скраю, нічого не знаю» або «Моя хата скраю — першим ворога стрічаю». От і маємо, як на долоні, дві протилежні стратегії типової поведінки: приватника, замкнутого в собі, і борця, готового першим рватися в бій. У своїй праці «Загублена українська людина» Микола Шлемкевич їх називає відповідно homo idiotes (інтроверт, внутрішня людина) та homo politicos (екстраверт, активіст). Вочевидь, комусь підходить одна стратегія, а комусь — інша. «Скраюхатьки» підкріпили свою філософію безпеки багатьма іншими приповідками, на зразок: «Тихіше води, нижче трави» або «Покірне телятко дві матки ссе». Сміливці заповіли свою мудрість в іншому блоці фольклору: «Чия відвага, того й перевага» або «Чи пан, чи пропав, двічі не вмирати». Але про ці двобої фразеологізмів — у наступній вправі.

Замовити вправник з креативного письма «Не музи, а м'язи. 50 вправ із творчопису»

Відгуки і рецензії
Поки немає коментарів
Написати коментар
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*