0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Яким повинен бути лідер і чому так важливо приймати непопулярні рішення: розмова із Сергієм Жуйковим про книжку «Бути лідером»

У сімнадцятому випуску подкасту «Лабораторія нонфікшн» ведучий Валерій Калниш разом із Сергієм Жуйковим, керуючим директором і партнером інвестиційної компанії Blackshield Capital, говорили про лідерство, українську бізнес-культуру і книжку Девіда Рубенштейна «Бути лідером. Мудрість від тих, хто змінив правила гри»

Фото Валерій Калниш разом із Сергієм Жуйковим 

Яке з інтерв'ю в цій книзі сподобалось найбільше?

Рубенштейну вдалося втілити неймовірне. Ці тридцять інтерв'ю він вмістив у книгу так, що окремо виділити одне важко. Одні з найцікавіших — інтерв'ю з Баффетом і Безосом. Але я підкреслю, що кожне заслуговує дуже детально з ним познайомитися. 

 

Безос розповідає, що найкращі рішення приймав, прислухаючись до інтуїції, не займаючись аналізом. Баффет такий же. Вони нібито навмання приймають рішення. Це дійсно так працює в інвестиційній діяльності? 

Це так здається. Недарма Рубенштейн в своїй книзі і Баффета, і Безоса відніс до блоку візіонерства. Це люди, які з одного боку мають ґрунтовні знання у своїй галузі, великий досвід, а з іншого в них є те, що дає їм стратегічне бачення — світогляд з дуже-дуже великим горизонтом візій. Це мікс між досвідом і фундаментальними знаннями.

 

Це вже ніби рефлекси?

Це ментальні навички. Ти не можеш комусь розказати словами, як це працює, але яскраві інтуїтивні спалахи завжди є в будь-якій діяльності. Як еврика. Еврика не береться звідкілясь — це великий досвід і знання зійшлися з якимось внутрішнім сяйвом.

 

З діловою інтуїцією не народжуються. Як вона формується? У вас є таке?

Є. Ми займаємося якраз тим, чим займається Баффет. У нас інвестиційна діяльність. Ми працюємо з інвестиціями капіталу наших клієнтів. Не можна сказати, що ці люди не користуються ґрунтовним аналізом, вони ретельно вивчають свою тему. 

 

Кепкують, Баффет читає річні доповіді компаній.

Це кепкують ті, які не розуміють, як заробляти мільярд доларів. Якщо ти заробляєш мільярди і хочеш принести інвестиційну дохідність своїм клієнтам, ти маєш досконало розбиратися і у своєму бізнесі, і в тих компаніях, які ти будеш купувати. Не прочитавши річні, квартальні звіти, не розібравшись до молекул в тій компанії, ти не можеш зробити виважені рішення. Це з одного боку. А з іншого є багато факторів, які не вимірюються всім зрозумілими чинниками і це якраз поле інтуїтивного сприйняття. Фактор інтуїції — один з найважливіших для кожного, хто працює на світовому рівні і глобальних масштабах.

 

Вже у вступі Рубенштейн дає висновок щодо чинників, які роблять із людини лідера. Давайте поговоримо про два — везіння та порядність. Наскільки це важливо?

Він каже, що везіння — це опинитися в тому місці в потрібний час і з потрібними людьми. Але якщо глибше проаналізувати цей фактор, це буде підсумок твоїх до цього зроблених ретельно виважених дій і професійного або життєвого надбання.

Бути там, де потрібно, бути з тими, з ким потрібно, — це не везіння, яке просто впало тобі на голову. Це багато факторів, які зійшлися в одній точці, але до цього ти вже зробив багато зусиль, щоб це могло здійснитися.

 

Порядність щодо своїх людей, клієнтів, держави — це дійсно необхідна умова?

Багато хто думає, що фінансисти або інвестиційні діячі, абсолютно цинічні особи. Ти можеш цинічним бути до інструментів і дій в професійній діяльності, в окремі часи можеш зробити так, щоб емоційний стан нівелювати або повністю прибрати. З боку люди сприймають тебе як цинічного, але це помилково.

У світі фінансів, якщо ти не порядна людина, не думаєш про клієнтів, їхні інвестиції, то рано чи пізно твого бізнесу не буде. Ти можеш робити помилки професійні, але не маєш права робити моральних. Порядність — це не ілюзія, це риса, яка притаманна лідерам.

 

У цій книжці Бренсон, засновник Virgin, говорить про те, що одна з рис великого лідера це «любов до людей, справжня любов для кожного, вміння знаходити в людині найкраще». А де «акули бізнесу», де цинізм?

Не люблю слово екологічність, бо воно девальвоване, але етичність поведінки не може бути без гуманістичного начала. Я не кажу про любов. Коли ти приймаєш великі рішення, вони тактично можуть заважати або приносити загрозу деяким особам, але ти розумієш, що для майбутніх поколінь це вірне рішення. Це пошук балансу між гуманістичним підходом і цинічними діями.

 

Заради великих цілей, заради блага всіх можна поступитися сіюхвилинними нюансами, зробити погано? 

Неоднозначне питання. Це філософська категорія, що може бути моральним та етичними. В моїй персональній моралі, якщо ти лідер або якщо ти намагаєшся бути лідером вищого ґатунку, ти маєш бути достатньо мужнім, щоб робити абсолютно непопулярні рішення. Ти можеш бути абсолютно неприйнятим своїми співвітчизниками сьогодні, але завтра твої дії історично будуть вважатися виваженими і вірними. Тому в моїй картинці світу іноді не просто можна робити — це треба робити.

 

У вас були такі рішення?

Це не світового масштабу, а повсякденні іноді рішення. Ми, як професійні керуючі капіталом, розуміємо, що, наприклад, сьогодні або завтра дуже класна ситуація, коли можемо зробити інвестицію. З точки зору етичності прийняття рішення воно не корелюється з клієнтом. Він не розуміє, чому ми це робимо. В нього з'являється страх. Ми на себе беремо особисту відповідальність. Клієнт думає, що ми це робимо не в його інтересах, але проходить деякий час, він бачить результати і розуміє, що ми зробили стратегічно вірне рішення.

 

Це питання довіри. Довіра для лідера важлива?

Для мене довіра — найперший фактор, який стосується будь-якого спілкування або контакту.

 

Мені сподобалось інтерв'ю з Коліном Павеллом. Ця велика людина пішла з життя зовсім недавно. Рубенштейн питає: «Що, на вашу думку, визначає великого лідера?». Павелл відповідає: «Це людина, яка розуміє, що веде за собою послідовників, людина, яка розуміє, що її завданням є залучити групу людей у роботі, котра має цінність чи має мету. Лідер сповнить цих людей натхненням, щоб вони досягли мети, лідер подбає, щоб вони мали все необхідне для виконання роботи». І є ще одна думка: «От що таке лідерство — надихати своїх послідовників». Є щось, що додати можна до цього, якщо ми говоримо про довіру?

Надихати послідовників — це не значить надихати тих, хто зараз поруч, це якраз про стратегічні рішення. Ти можеш надихати послідовників навіть, коли ти абсолютного один, бо лідерство це не тільки вимір групи. Ти можеш бути один і бути лідером. Ти приймаєш рішення в парадигмі відповідальності і ініціативи. Це головні фактори.

Ми розуміємо, що Колін Павелл — один із найяскравіших представників світової політики. Там робота з послідовниками — це робота з нацією і лідерство в такому форматі. Я дивлюсь на лідерство значно ширше, тому що ти можеш бути лідером, який невідомий сьогодні, але твоє ім'я буде відоме через 10-15 років. 

 

Наскільки важливо для лідера, щоб про нього знали? 

Це не є ознакою лідерства, це є ознакою твого психотипу. Ти можеш бути абсолютно інтровертивною людиною, без бажання бути відомою, але робиш ті речі, які може зробити тільки лідер.

 

Ця книга цікава, але в мене є претензія до Рубенштейна. Ті люди, з якими він спілкувався, дуже правильні. От візьмемо Безоса. Серцем приймає рішення, підписав Клятву дарування, а з іншого боку я наштовхнувся на інформацію журналіста-розслідувача Джеймса Бледворта. Він кілька місяців попрацював у 18-му році на складах Амазон і написав книжку. Там він сказав, що працівники Амазон справляють нужду в пляшки, бояться відійти на дві хвилини в туалет, тому що їх звільнять. Як це корелюється — приймання рішень серцем, благочинність Безоса і люди, які справляють нужду в пляшки?

Треба розуміти, що ця книга лише намагання відповісти на питання, що є фактором лідерства. Лідер — це ж не етичний стандарт, не моральний орієнтир. Наполеон був лідером, Нерон був лідером, Сталін був лідером. Фактор лідерства — це не про моральність і етичність. Це намагання відчинити вікно до того, що допомогло їм стати тим, ким вони є. Іноді дуже важко виокремити особистість і її фактори лідерства.

 

Лідерські якості в українському бізнесі або загалом в нашій політико-економічній системі якось відрізняються від світових? Чим ми інші? Що у нас є, враховуючи радянський досвід, корупційні відносини, кумівство? 

Негативний фактор, який відрізняє нас — відсутність будь-якої бізнесової культури. Я кажу про більшість. Це таке дике поле іноді, бізнесова анархія, коли кожен думає, що його обов'язково намагаються обманювати.

Всі підприємницькі рухи, всі риси, які були притаманні українцям, винищувалися цілими поколіннями. Відродити це, мені здається, вдалося після епохи Радянського Союзу. В українців підприємницька жилка була визначена. І це велика перевага, що навіть в таких абсолютно диких умовах українські підприємці роблять світовий бізнес, дають робочі місця тисячам людей. Якраз це нас відрізняє від сталого розвитку Європи.

 

Ми більш провокативні?

Так, схожі на американців, у яких дух підприємництва, дух пілігримів ще живий. Велика перевага, що ми дуже проактивні.

 

Коли ви читали, ви знайшли відповідь про характерні риси лідера?

Тринадцять факторів, які Рубенштейн виділяє, не є вичерпними і однозначними. Для мене двома ґрунтовними рисами є відповідальність і ініціатива. Це перші фундаментальні риси, які допомагають тобі ставати лідером і бути ним.

 

Як бути тим, хто не є лідером, хоче жити простим життям і не хоче заробляти мільярди? Як бути в ситуації, коли проростає культ успішності?

Абсолютно нормально і щасливо. Лідерство і успішність для мене окремі риси. Ти можеш бути не лідером і бути успішними, навіть набагато щасливішим, ніж лідер. При цьому лідери можуть бути тільки там, де є послідовники, челенджери. Лідер в ралійних гонках ніхто, якщо немає поруч штурмана, а штурман — це челенджер. У кожного лідера є команда і абсолютно нормально, коли в тебе нема лідерських амбіцій, але ти в цьому житті себе реалізуєш як послідовник. Тому ми казали, що довіра, порядність — це такий цемент відносин між лідером і командою.

 

Відгуки і рецензії
Поки немає коментарів
Написати коментар
Ваше Ім’я*
Ваш Email*
Введіть текст*