Відгуки і рецензії читачів
12.03.2024
Поппі і Алекс дружать ще з часів коледжу, але нині їхні стосунки охололи.
Стільки років вони були нерозлучні, незнайомі люди навіть вважали їх парою. Але Поппі уже і не пам‘ятає, коли останній раз розмовляла з Алексом.
Поппі успішний тревел-блогер, яка обожнює подорожувати та висвітлювати свої пригоди в своєму блозі. Вона не уявляє як це жити в одному місці, ходити на звичайну роботу та займатися сірими, буденними справами.
Для неї життя - це феєрверк, нові міста, країни, зустрічі з новими людьми.
І от на неї знову чекає незабутня відпустка, але дівчину непокоїть одне - вона не зможе її розділити з єдиною людиною, яка їй так необхідна.
Тому Поппі вирішує зробити перший крок до примирення та пропонує ще одну спільну відпустку.
Так читач разом з головними героями вирушає в подорож, де стосунки між Поппі та Алекс досить прохолодні, але незрозуміло чому.
І поступово читачу розповідаються про минулі їхні пригоди, наповнені сміхом, теплом та щирими розмовами. Доки не стається переломний момент, який змінює все.
Книга отримала нагороду
Best Romance Goodreads Choice Awards 2021.
Але на мій особистий смак книга досить нудна. Зрозуміло до чого все йде, тому наповнення книги має бути чимось особливим.
Для мене цього не було.
Шкода.
12.03.2024
Відпустки, на жаль, закінчуються.
Але на цю подорож у Поппі особливі ставки: це її останній шанс полагодити стосунки із Алексом.
Він – її давній друг із коледжу, майже абсолютна протилежність її запальному характеру. Він звик усе контролювати, зважувати і планувати. Алекс вивчав літературу і його робота шкільним вчителем – один із пунктів того розміреного сімейного життя, якого він завжди прагнув.
А Поппі живе жагою спонтанних пригод, вона подорожує, відкриває нові місця, знайомиться з людьми без жодної перспективи десь колись осісти.
Але щорічні відпустки удвох завжди були особливими. Де б вони не були, з ким би не будували стосунки в цей час, але ці кілька днів вони присвячували одне одному.
Не важко здогадатись, що за дружбою ховаються значно сильніші почуття і в їхніх стосунках завжди присутнє дражливе «якби». Якби вона зараз його поцілувала. Якби він їй сказав, що почуває насправді.
Але вони обирають платонічні почуття, щоб зберегти ті крихкі відносини, що мають.
«Краще мати крихітну часточку Алекса назавжди, ніж мати його всього лише на мить, знаючи, що потім доведеться від нього відмовитись»
Власне, так і проходить більше половина книги. Історія розгортається неймовірно повільно, у двох часових проміжках: нинішня і минулі подорожі, що поступово підводять до відправної точки, коли головні герої намагаються відновити традицію після сварки в останній подорожі.
До кінцевих сторінок я вже так зжилась з героями, що навіть пустила сльозу.
Історія однозначно легка і делікатна, вона чудово пасуватиме до відпустки чи романтичного весняного настрою.
Але на цю подорож у Поппі особливі ставки: це її останній шанс полагодити стосунки із Алексом.
Він – її давній друг із коледжу, майже абсолютна протилежність її запальному характеру. Він звик усе контролювати, зважувати і планувати. Алекс вивчав літературу і його робота шкільним вчителем – один із пунктів того розміреного сімейного життя, якого він завжди прагнув.
А Поппі живе жагою спонтанних пригод, вона подорожує, відкриває нові місця, знайомиться з людьми без жодної перспективи десь колись осісти.
Але щорічні відпустки удвох завжди були особливими. Де б вони не були, з ким би не будували стосунки в цей час, але ці кілька днів вони присвячували одне одному.
Не важко здогадатись, що за дружбою ховаються значно сильніші почуття і в їхніх стосунках завжди присутнє дражливе «якби». Якби вона зараз його поцілувала. Якби він їй сказав, що почуває насправді.
Але вони обирають платонічні почуття, щоб зберегти ті крихкі відносини, що мають.
«Краще мати крихітну часточку Алекса назавжди, ніж мати його всього лише на мить, знаючи, що потім доведеться від нього відмовитись»
Власне, так і проходить більше половина книги. Історія розгортається неймовірно повільно, у двох часових проміжках: нинішня і минулі подорожі, що поступово підводять до відправної точки, коли головні герої намагаються відновити традицію після сварки в останній подорожі.
До кінцевих сторінок я вже так зжилась з героями, що навіть пустила сльозу.
Історія однозначно легка і делікатна, вона чудово пасуватиме до відпустки чи романтичного весняного настрою.
