Ніч, коли Олівія впала

П'ята ранку. Тишу холодної жовтневої ночі розриває телефонний дзвінок. Ебігейл Найт, ваша донька знайдена у річці...

Сімнадцятирічна Олівія - "золота" дівчинка. Відмінниця, спортсменка, королева шкільного балу, яка зустрічається з найпопулярнішим хлопцем школи. Таку Олівію знала її мати. Та чи насправді дівчина була такою "золотою"?

Олівію знаходять у річці. Її мозок уражений і вона вже ніколи не прокинеться, але відповідно до законодавства штату Олівію не можна відключати від апаратів штучного життєзабезпечення, тому що вона вагітна.
⠀
Мати Олівії шокована, бо вона не знала про вагітність власної доньки.
Олівія житиме, поки дитина не народиться, а опісля - вона помре.
⠀
Абі - матір дівчини помічає синці на руках доньки. Вона впевнена, що це не самогубство. Міліція відкриває справу, яку відразу же закривають. Хтось не хоче, щоб розслідування тривало. Абі не витримує цього, тому починає вести власне розслідування. Вона має дізнатись вбивцю доньки заради тієї ненародженої дитини.
⠀
Проте, чим глибше вона копає, тим більше дізнається про Олівію. Чим більше вона дізнається про свою доньку, тим глибші розкопує свої власні таємниці.
Проте питання досі залишається відкритим: хто все таки зіштовхнув Олівію з моста?
⠀
Події у книзі відбуваються частково літом, але в основному восени, тому вона дуже атмосферна. Холодна, аж до кісток пробирає.
Книга мене зачепила і я однозначно раджу її прихильникам трилерів.

Ця книга мала б бути побутовим трилером, але трилер тут насправді дуже фоновий, більше історія скидається все ж на доволі концентровану драму і охоплює чимало тем: проблеми батьків і дітей(прірва у спілкуванні, різні погляди), наслідки гіперопіки, любовні негаразди підлітків, рання вагітність, приховування таємниць, що потім обертається на згубні наслідки. Тож, так, це багатошарова драма, але інколи її аж забагато. Авторка добре прописала характери героїв, гарно розкрила закладені нею ж ідеї і у підсумку персонажі приходять до осмислення своїх помилок, розбирають свої травми і вчаться з цим жити. Однак мені було всього забагато і я втомилась їм співпереживати, надто штучним здавався сюжет. Але не скажу, що читалось без цікавості, тут є за що зачепитись, все ж є детективно-трилерна складова, яка штовхає читати далі. Вона не запаморочлива, авторка як може, кидає підозри ледь не на кожного персонажа, та це місцями дратує, але що вдієш, я от до розгадки самостійно таки не дійшла, може то й не надто поганий хід з боку авторки. Тож не назву цю історію крутою, однак і поганою не вважаю, оцінила на три з п'яти, часу витраченого не шкодую, та перечитати все ж навряд захочу. Вона така — на один раз, коли буде бажання переключитись на драму у житті інших.

Детектив, який розчулив мене до сліз.
Беручи до рук книжку, я і гадки не мала, що на останніх сторінках буду плакати. Я взагалі рідко плачу читаючи книжки, а читаючи детективи так тим більше. Тому, якщо ви на відміну від мене схильні до сліз під час читання, запасайтеся хусточками, бо стримати сльози не вийде.
"Ніч, коли Олівія впала" історія про стосунки між батьками і дітьми, а ще про кохання, довіру і бажання бути самостійною. А ще про таємниці і куди вони приводять.
Я люблю підліткові історії, і хоча цю навряд можна назвати такою, це саме той формат детективу, який мені до душі.
Книжка поступово занурює в історію, якщо перші розділи здається, що все зрозуміло, то чим далі в ліс... тим більше залишається запитань. Власне, все як в житті. І саме цим історія чіпляє. Тут реалістичні персонажі і їм дійсно співчуваєш, разом з ними шукаєш відповідь, бо без них ти не закриєш книжку.
Тут є розслідування, є напруга і багато емоцій. Рідко, коли книжка може скомбінувати в собі все це. Але тут авторці вдалося і я б залюбки прочитала щось ще.
Щиро рекомендую любителям детективів і сімейних драм. Бо і першого і другого тут більше, чим достатньо. Ви точно захочете дізнатися, що ж сталося в ту ніч, коли Олівія впала.