0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Дорожня мапа щасливого життя: 4 дороги, що ведуть крізь час і простір

Уявімо: просто зараз треба зробити один-єдиний вибір, і від нього залежатиме, наскільки щасливим буде наше життя. Який він? Відкладати більше грошей на чорний день? Змінити роботу? Більше подорожувати? І взагалі, чи може один-єдиний вибір гарантувати на схилі літ відчуття, що життя склалося щасливо? Керівники Гарвардського дослідження розвитку дорослих доводять, що відповідь простіша, ніж ми уявляємо. Повноцінним і осмисленим життя роблять стосунки — дружба, романтичні зв’язки, сім’я, колеги, парний теніс, членство у книжковому клубі. Вони сприяють щасливішому і здоровішому життю і будувати їх ніколи не пізно і ніколи не зайве. Про дорожню мапу життя і щастя із книги «Щасливе життя. Уроки найдовшого у світі дослідження щастя» публікуємо у матеріалі.

Фото книга "Щасливе життя" Шульц, Вольдінґер

Головне завдання дослідження щастя полягає у застосуванні його висновків до реальних життів, кожне з яких дуже індивідуальне та не вписується у жодний груповий шаблон. Але наука не може знати про всі ваші бентеги та внутрішні протиріччя. Вона не може кількісно оцінити радісне хвилювання, яке ви відчуваєте, коли вам телефонує друг. Вона не знає, що не дає вам заснути, чи про що ви шкодуєте, чи як висловлюєте свою любов. Наука не може сказати, забагато чи замало ви телефонуєте своїм дітям або чи варто вам відновити контакт із конкретним членом родини. Вона не може сказати, що для вас краще — задушевна розмова за чашкою кави, гра в баскетбол чи прогулянка з другом. Ці відповіді можна відшукати тільки у роздумах і розумінні, що вам підходить. Щоб щось у цій книжці було корисним, вам треба придивитися до свого унікального життєвого досвіду та дістати з нього власні уроки. Але є дещо, що наука таки може нам сказати:

Люди, які мають налагоджені стосунки, живуть довше. Вони здоровіші. І вони щасливіші.

Це справедливо для всього життя та будь-яких культур і контекстів, а отже, справедливо для вас і для майже кожної людини, яка колись жила.

Щасливе життя вимагає розвитку та змін. Це не автоматичний процес, який відбувається зі старінням. Те, що ми відчуваємо, переживаємо та робимо, впливає на траєкторію нашого розвитку. Стосунки відіграють у цьому головну роль. Інші люди ускладнюють і збагачують наші життя. З новими стосунками виникають нові очікування, нові проблеми, нові завдання, і ми часто «не готові». Наприклад, дуже мало людей цілковито готові стати батьками. Але нові обставини та відповідальність за крихітну людську істоту у певному сенсі роблять нас готовими. Це нас підштовхує. Ми якось пристосовуємося до того, що маємо робити, від одних стосунків до інших, від етапу до етапу, і в цьому процесі змінюємося. Ми розвиваємося.

 

Дорослі стосунки впродовж життя: схематична дорожня мапа

I. Юність (12–19): Пошук балансу

Період стрімкого розвитку, але водночас протиріч і збентеження. Підліток хоче, щоб ми:

Підтримували, але не няньчили;
милувалися, але не бентежили;
допомагали, але не контролювали;
відпускали, але не кидали.


Хай яким нестабільним здається цей період іншим людям, у сприйнятті підлітків він ще небезпечніший. На шляху до зрілості їм потрібно виконати кілька великих завдань, головним з яких є пошук своєї ідентичності. Це означає експериментування з новими видами стосунків і зміни в поточних, іноді радикальні. У процесі взаємодії з іншими у підлітків формуються нові погляди на себе, світ та інших людей.

Юність хвилює та водночас лякає. Навколо стільки можливостей, але також і тривог, і підлітки постають перед серйозними запитаннями, наприклад:

  • Якою людиною я стаю? Якою хочу бути і якою не хочу?
  • Що мені робити зі своїм життям?
  • Чи пишаюся я тим, хто я та ким стаю? Наскільки мені слід прагнути бути схожим на когось, кого я поважаю?
  • Я зможу знайти своє місце у світі чи завжди залежатиму від підтримки інших?
  • Як дізнатися, що я дійсно подобаюся моїм друзям? Чи можу я на них покладатися?
  •  Ці нові сексуальні та романтичні почуття зводять мене з розуму. Як мені з цим впоратися?

Як найкраще підтримати підлітка, хоч і здається, що він хоче бути незалежним?  

  1. Не дозволяйте підлітковій браваді та заявам про самодостатність вас надурити. Підлітки потребують вас. Деякі виявлятимуть це нав’язливістю, але інші можуть наполягати, що їм ніхто не потрібен. Це не так. Насправді стосунки з дорослими у підлітковому віці можуть бути важливішими, ніж у будь-який інший період у житті. Дослідження свідчать про переваги підлітків, які зберігають контакт із батьками.
  2. Присутність має значення. Дорослі, з якими спілкується підліток, а також культурні діячі у сьогоденному насиченому медіасередовищі дають приклади того, що є життям і яким воно може бути. Тому присутність рольових моделей надзвичайно важлива. Життя може стрімко переходити в онлайн, але фізична присутність дійсно має значення. 

II. Рання дорослість (19–40): Створюємо систему самозабезпечення

Якщо в юності ми вперше починаємо запитувати Хто я?, то початок дорослого життя — час серйозного випробовування потенційних відповідей на те запитання. Зазвичай ми стаємо незалежнішими від своєї первинної родини, а це означає створення нових зв’язків для заповнення порожнечі. Центральне місце посідають робота і фінансова незалежність, і звички, що ми їх набуваємо в пошуках балансу життя та роботи, можуть залишатися з нами до кінця життя. Усе це переплітає потреба в близьких стосунках, які означають не просто любовний зв’язок, а спільне життя і обов’язки з людиною, на яку можна покладатися.
Зсередини рання дорослість сповнена хвилювань: ми стаємо відповідальними за себе, але водночас наш шлях ще непевний.

Молоді дорослі часто відчувають самотність. Для молодого дорослого, який шукає хорошу роботу, друзів, зв’язок із громадою чи кохання, може бути болісно бачити, як успіху в цьому досягають інші.

Молоді дорослі часто ставлять собі такі запитання:

  • Хто я?
  • Чи здатен я робити те, чого хочу від життя?
  • Це дійсно те, чого я хочу?
  • Що для мене важливе?
  • Чи кохатиме мене хтось? Чи знайду я ту саму людину, яку кохатиму?

Два величезні джерела радощів у молодості — самодостатність і початок власного шляху у світ — також можуть бути пастками. Досягнення особистих чи кар’єрних цілей тішить і додає впевненості, але можна настільки зануритися у гонитву за досягненнями, що так само наснажливі особисті стосунки опиняються десь на узбіччі.
Прагнення до самодостатності може обернутися соціальною ізоляцією. Близька дружба у ранньому дорослому житті надзвичайно важлива. Навіть один хороший друг, який розуміє наші обставини, хтось, кому можна звіритися, той, хто здатен допомогти нам випустити пару, може значно вплинути на наше сприйняття світу. Родина важлива, однак у світі стосунки молодих дорослих зі своїми батьківськими родинами дуже різняться. Фізична відокремленість — це необов’язково погано, але підтримання емоційного зв’язку батьків і дітей допомагає долати випробування дорослого життя та впевненіше йти на ризик.

І нарешті, романтичні стосунки та близькість створюють для нас нове відчуття дому і довіри.

Фото книги "Щасливе життя"

III. Середній вік (40–65): Виходимо за межі свого «Я»

У якийсь момент життя ми усвідомлюємо, що ми більше не молоді. Попереднє покоління старішає, і ми бачимо (й відчуваємо) початок того самого процесу у власних тілах. Якщо в нас є діти, наша роль у їхньому житті змінюється і ми хвилюємося, яким буде їхнє майбутнє. Дружні стосунки — такі важливі в юності та у ранньому дорослому віці — можуть поступитися місцем обов’язкам. Можливо, ми пишаємося своїми досягненнями, чимось тішимося, а щось нам хотілося б зробити інакше. Здається, ми втрачаємо можливості, які колись мали. Разом з тим ми отримали величезний життєвий досвід і багато хто не хотів би починати наново.

Зсередини середній вік може бути не таким, як здається. Ми, може, і маємо стабільну роботу й домашнє життя та пишаємося цим, але разом з тим напружені як ніколи через численні обов’язки і турботи. Виховуючи дітей, піклуючись про немолодих батьків, жонглюючи завданнями на роботі та вдома, дорослі середнього віку часто не мають можливості та енергії поділитися з кимось своїми тривогами. Стабільність і рутина у цей період одній людині здаватимуться безпечним місцем — я встав на ноги та влаштував своє життя, іншій — стагнацією. Ми можемо засумніватися, чи правильний шлях вибрали (Що сталося б, якби я...?). А потім у якусь мить ми починаємо розуміти, що життя коротке. Можливо, більш як половина вже минула. Це, м’яко кажучи, змушує протверезіти.

Приблизно в середині життя люди часто запитують себе:

  • Чи все в мене добре порівняно з іншими?
  • Можливо, я застряг у рутині?
  • Я гарний партнер і батько? Чи хороші в мене стосунки з дітьми?
  • Скільки років мені залишилося?
  • Чи має моє життя значення ще для когось?
  • Які люди та цілі мені дійсно важливі (і що я можу вдіяти)?
  • Що ще я хочу робити?

Середній вік — поворотний момент, не тільки від юності до старості, а й від зосередженого на собі та внутрішньому світі способу життя, що сформувався у багатьох замолоду, до більш щедрого, спрямованого на зовнішній світ. Це одне з найважливіших і найрадісніших завдань у середньому віці: вийти за межі свого «Я».

IV. Старість (65+): Визначаємо, що (і хто) має значення

На схилі днів час раптом стає дуже цінним. Зіткнувшись з реальністю власної смертності, ми починаємо запитувати себе:

  • Скільки часу мені залишилося?
  • Скільки ще я залишатимуся здоровим?
  • Чи я при добрій пам’яті і здоровому глузді?
  • З ким я хочу проводити цей обмежений час?
  • Я прожив хороше життя? Чи було воно повноцінним? Про що я шкодую?

Зі сторони пізню дорослість часто вважають періодом втрати фізичних і духовних сил. Для молодих старість може здаватися абстракцією, станом настільки віддаленим від них, що вони навіть не можуть уявити, як самі старішатимуть. Для когось у середньому віці погіршення здоров’я старшої людини зрозуміліше та може нагадувати про власні тілесні процеси. На противагу цим уявленням до мудрості старих часто ставляться з глибокою повагою, особливо у певних культурах.

Зсередини старість не така проста. Можливо, з наближенням смерті ми більше занепокоєні часом, але літні люди здатні більше його цінувати. Що менше моментів залишається попереду, то ціннішими вони стають. Минулі обра́зи та турботи часто минають, а те, що залишилося, просто перед нами: краса сніжного дня, гордість нашими дітьми чи виконаною роботою, дорогі серцю стосунки. Попри уявлення, що старі люди сварливі, дослідження показали, що люди ніколи не бувають настільки щасливі, як в останні роки свого життя. Ми краще вміємо радіти гарним подіям і не перейматися через погані. Нас менше переслідують думки про неприємні дрібниці, і ми краще розуміємо, коли щось важливе, а коли ні. Цінність позитивних вражень значно переважує цінність негативних, і ми віддаємо пріоритет тому, що приносить радість. Стисло кажучи, ми емоційно мудріші, і ця мудрість допомагає нам краще почуватися. Але ще є чого можна навчитися, ще деякий розвиток попереду, і наші стосунки є ключем до максимізації радощів старості.

Це правда, що ми не можемо повністю контролювати свою долю. Ми не можемо подолати хаос життя. Але що більше ми плекаємо позитивні стосунки, то кращі наші шанси вижити й навіть процвітати на цьому вибоїстому шляху.

Купити книгу досліджень Гарвардського університету  «Щасливе життя. Уроки найдовшого у світі дослідження щастя» 

В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними.

Більше книг з психології за посиланням на сайті книжкового інтернет-магазину laboratoria.pro

 Переглянути всі книги видавництва Лабораторія можна у каталозі

 

Відгуки і рецензії
Поки немає коментарів
Написати коментар
Ваше Ім’я*
Ваш Email*
Введіть текст*