Відгуки і рецензії читачів
07.05.2024
Я чула, що ця книга буде слабшою за інші книги авторки, але не думала, що настільки мені не сподобається.
Одразу скажу – в ній фігурує жорстоке поводження з тваринами та людьми, тому майте на увазі.
Мова у нас піде про матір Шарлоту, котра втратила сина за дуже дивних обставин: його знайшли повішеним. Інші дві дитини, а саме: середня Еллісон та менша Гаррієт дуже травмовані дівчата, адже виростають у сімʼї, де постійно траур та напружена атмосфера.
Матір входить у глибоку депресію і не приймає жодної участі у вихованні дівчат і вони виростають з вразливим морально-психологічним станом: не вміють приймати важкі моменти життя та просто радісно жити. Уся атмосфера, як життя цієї сімʼї, родини з тітками та й книги загалом – доволі важка і акцентована на смерті Робіна.
Гаррієт хоче дізнатись причину смерті свого брата, адже він переслідує її у снах і наша героїня потрапляє у вир подій, куди точно не потрібно було лізти дітям.
Усі в цій родині намагаються жити «нормальне» життя під призмою «ми такі, як усі», але в той же час вони усі травмують один одного. Усім байдуже на усіх: матері комфортно закритись в кімнаті і роками звідти не виходити та не приймати участі в житті дітей, бабуся думає лише, як спихнути онучок по кімнатах, тітки бажають їздити на відпочинок наодинці і лише Гаррієт не може заспокоїтись через втрату.
Як на мене, Донна Тартт гарно показала загальну проблему та розкрила персонажів, але, нажаль, не змогла до кінця розвʼязати усі вузли.
Для мене це оцінка 3/5. Гарно прописано, але трішки не до кінця продумано. Ніби просто обірвали сюжет і залишили лише зімʼятий та відкритий фінал.
Одразу скажу – в ній фігурує жорстоке поводження з тваринами та людьми, тому майте на увазі.
Мова у нас піде про матір Шарлоту, котра втратила сина за дуже дивних обставин: його знайшли повішеним. Інші дві дитини, а саме: середня Еллісон та менша Гаррієт дуже травмовані дівчата, адже виростають у сімʼї, де постійно траур та напружена атмосфера.
Матір входить у глибоку депресію і не приймає жодної участі у вихованні дівчат і вони виростають з вразливим морально-психологічним станом: не вміють приймати важкі моменти життя та просто радісно жити. Уся атмосфера, як життя цієї сімʼї, родини з тітками та й книги загалом – доволі важка і акцентована на смерті Робіна.
Гаррієт хоче дізнатись причину смерті свого брата, адже він переслідує її у снах і наша героїня потрапляє у вир подій, куди точно не потрібно було лізти дітям.
Усі в цій родині намагаються жити «нормальне» життя під призмою «ми такі, як усі», але в той же час вони усі травмують один одного. Усім байдуже на усіх: матері комфортно закритись в кімнаті і роками звідти не виходити та не приймати участі в житті дітей, бабуся думає лише, як спихнути онучок по кімнатах, тітки бажають їздити на відпочинок наодинці і лише Гаррієт не може заспокоїтись через втрату.
Як на мене, Донна Тартт гарно показала загальну проблему та розкрила персонажів, але, нажаль, не змогла до кінця розвʼязати усі вузли.
Для мене це оцінка 3/5. Гарно прописано, але трішки не до кінця продумано. Ніби просто обірвали сюжет і залишили лише зімʼятий та відкритий фінал.
